Печера Рук

Насправді Печера Рук не одна, вона складається з кількох печер, розташованих у долині річки Пінтурас. Їхня загальна протяжність становить 160 кілометрів, тут є де заблукати. Але, звичайно, не в усі печери пускають туристів, відкриті лише найбезпечніші та найцікавіші. Вхід туристам доступний і до найголовнішої печери. Її висота становить 10 метрів, а глибина сягає 24 метри. При цьому печера досить широка і в найширшому місці має 15 метрів. Раніше тут мешкали місцеві племена. Причому мешкали вони у цій печері досить довго, аж до 8 століття, хоча використовуватись печера почала ще в 10 столітті до н.е.

Саме в головній печері Куева-де-лас-Манос знаходиться найбільше зображення людських долонь. В основному зображення негативні, але є і позитивні, що з’являються трохи згодом. Кольори відбитків долонь у печері можуть бути червоними, жовтими, білими, чорними. Найстаріші відбитки датовані 9 тисячоліттям до н.е., а останні відносяться до 10 століття.

Малюнки у печері збереглися завдяки використанню мінеральних фарб. Для їх нанесення використовувалися кістяні трубочки, знайдені тут же, в печері. За допомогою цих трубочок і вдалося визначити вік малюнків. Щоб отримати пурпуровий колір у трубочку заливалася фарба з окисом заліза, для білого кольору використовували білу глину, чорний колір виходив завдяки окису марганцю, а жовтий – натроярозиту. Незрозуміло, за яким принципом нанесення вибирався той чи інший колір, але відбитки рук у печері мають різне забарвлення.

Після дослідження відбитків було з’ясовано, що в основному вони належать хлопчикам-підліткам. Причому створення відбитка використовували ліву руку. На думку вчених, ліву руку було обрано тому, що правою було зручніше тримати трубочку і малювати, той, хто міг виконати малюнок лівою рукою, залишав відбитки своєї правої руки. Такі дані дозволили припустити, що завдання відбитків своїх долонь входить у ритуал ініціації. Тобто коли підліток готувався стати чоловіком, він проходив обряди, до яких обов’язковим пунктом було включено нанесення його долоні на печеру, де жило плем’я.

Про те, що печера була не лише священним місцем, а й місцем проживання племені, свідчать предмети побуту, знайдені в цьому місці, та малюнки, нанесені на печери. Було визначено, що в основному тут жило плем’я «техуелчес», вони й створили таку цікаву традицію, і підтримували її протягом тисячоліть.