Ви відкриєте для себе Босфор, вирушивши до морської подорожі на борту теплохода, що прямує з чорноморських портів до Туреччини або далі, до інших країн Середземномор’я. З Росії такий круїз можна зробити з порту Сочі. Але це єдиний варіант. Світ відкритий, і вам ніщо не заважає придбати морський тур Босфором на пасажирському лайнері або поромі, наприклад у Болгарії чи Румунії.
Прохід пасажирських суден Босфором вільний, користуватися послугами лоцмана не обов’язково, і досвідчені капітани ведуть круїзні лайнери самостійно. Швидкість руху тут обмежена 10 вузлами (близько 18 км/год), і це дає прекрасну можливість розглянути мальовничі навколишні береги. Коли ж у протоці особливо жвавий морський трафік чи вирує негода, кораблі, що входять із боку Чорного моря, приймають на борт турецьких провідників. Лоцманська база розташована на мисі Філь.
Північний вхід у протоку відзначають два старовинні маяки, зведені на європейському та азіатському берегах. Біля лівого берега мовчазно гойдається на хвилях кілька сіро-блакитних бойових кораблів. Тут – турецька військово-морська база, що охороняє вхід до Босфору з Чорного моря.
Першу визначну пам’ятку Босфору ви побачите здалеку. Це колосальний міст Султана Селіма, серед мостів вантової конструкції він найширший на планеті. Ширина мостового полотна – 59 м-коду. Тут восьмисмуговий рух автомобілів та дві залізничні колії. Поки що не перевищена і висота його 322-метрових пілонів. З палуби корабля троси, що утримують міст над водою, виглядають немов павутинки, важко повірити, що вага сталевих канатів перевищує 28 000 тонн.
На початку протоки зелені береги високі, але досить пологі для спуску до води. Незабаром вони змінюються суворими неприступними скелями з рідкими деревами, що ростуть з ущелин на урвищах. Вище поверхня берегів поросла густими лісами. Ці місця майже не зворушені цивілізацією. Такими їх бачили ще легендарні грецькі аргонавти, які пливли до чорноморської Колхіди за чарівним Золотим руном.
Ближче до Стамбула на обох берегах з’являються вілли та палаци в оточенні парків та садів. У серпні їх фруктовий аромат відчувається навіть на палубі корабля. Багато з цих садиб збудували для відпочинку ще аристократи імперії Османа в XVIII-XIX століттях. Близько 300 резиденцій набули статусу пам’яток архітектури. Незабаром вілл вже так багато, що вони починають тіснитися, підбираючись по терасах високих берегів все вище. Балкони прибережних будівель нависають над водою. З відкритих вікон чути музику і сміх, а за широкими панорамними вікнами господарі ведуть звичне життя – обідають, грають у нарди, дивляться телевізор, не звертаючи уваги на тисячі цікавих поглядів з палуб теплоходів, що зовсім близько пропливають. На звернених до води терасах засмагають дачники, вони привітно помахають рукою вам у відповідь. Яхти та катери власників заміських дач пришвартовані прямо до дверей у будинок, ця частина Босфору трохи нагадує Венецію.
Як тільки круїзний теплохід входить у межі Стамбула, панорама стає зовсім іншою.
Тут береги густо усіяні тисячами будівель, що амфітеатром піднімаються на крутому лівому березі, і щільно закривають більш пологий правий. Над містом височіють присадкуваті бані мечетей і сотні мінаретів, що виростають із зелені парків.
Праворуч пропливають могутні стіни та вежі, що оточували середньовічний візантійський Константинополь. З будівель загиблої імперії збереглися небагато. Вціліла перлина візантійського зодчества та святиня християнської Церкви – собор Святої Софії, що височить на правому березі Босфору. Трохи далі на південь із собором змагається величезна Блакитна мечеть, збудована за наказом султана Сулеймана. Ближче до зрізу води видно комплекс палаців Топкапи, де мешкали кілька поколінь турецьких султанів. Нині тут розташовані всесвітньо відомі музеї. У фортечні споруди вбудовано давню церкву Святої Ірини (IV ст.), зведену імператором Костянтином на пагорбі, де було закладено місто Візантій. У цьому храмі зберігався кілометровий бронзовий ланцюг, що замикав Босфор перед ворожими кораблями. Далі на березі добре видно потопаючий у садах палац Долмабахче, збудований пізніше у стилі бароко. Неподалік стоїть фортеця Румеліхісар, а навпаки, через протоку – її близнюк, фортеця Анадолухісар. Тут Босфор звужується, і гармати фортець не давали шансів пропливти кораблям без дозволу.
Безліч історичних пам’яток оточена бухта Золотий Ріг, що нагадує своїми обрисами вигнутий турецький кинжал, що глибоко встромився в скелясте європейське узбережжя Босфору. Довжина бухти – 12 км. З найдавніших часів вона служила військовою та торговою гаванню. Тут завжди був жвавий центр міста, хоч би як воно називалося – античний Візантій, середньовічний Константинополь, султанський Істанбул. У бухті Золотий Ріг сотні причалів, і у кожного продається щойно виловлена риба.
Береги бухти з’єднані чотирма мостами, найвідоміший з них – Галатський. На цьому колоритному мосту вирує життя: верхнім рівнем у вічних заторах йдуть автомобілі, вздовж огорож стоять з вудками рибалки, тут же розкладені найнесподіваніші товари «блошиного ринку». На другому ярусі, над водою, розташувалися десятки маленьких ресторанчиків та кафе, що пропонують смачні страви з риби, креветок та інших морепродуктів. Все свіже, виловлене в Босфорі та Мармуровому морі вранці. Рибу відвідувачі можуть вибрати на вітрині з льодом, і її тут же приготують. А дораду, салаку, морського окуня ловлять на спінінги тут-таки ресторанні рибалки. Хороший вибір таких делікатесів у ресторані “Balik Noktasi”. До нього часто підпливають яхти, щоб взяти замовлені телефоном обіди для пасажирів. Набережна усіяна подібними закладами. Часто недорогі кафе влаштовуються просто на пришвартованих рибальських фелюгах.
На південний захід над бухтою, у старовинному кварталі Фенер, розташована резиденція Вселенського патріарха Константинопольського. Це великий комплекс будівель та храмів. У церкві в ім’я великомученика Георгія стоїть потемніла від часу патріарша кафедра. Її перенесли сюди із собору Святої Софії, який був до турецького завоювання головним храмом православного світу. Біля іконостасу стоїть мармурова колона зі святинею, привезеною імператрицею Оленою з Єрусалиму у 326 році. Це залізна каблучка, до якої був прикутий Ісус Христос перед розп’яттям. У раках зберігаються останки отців Церкви Іоанна Золотоуста, Григорія Богослова та інших святих.
Навпроти Золотого Рогу на маленькому скелястому острівці вас здивує невеликий форт. Сьогодні це один із символів міста Стамбула, по-турецьки він називається Kız Kulesi (Дівоча Башта), що пов’язано з легендою про сумну долю дочки одного з турецьких султанів. Але зведено зміцнення задовго до турецького завоювання і навіть раніше утворення Візантійської імперії. У його стінах лежить каміння фортеці, зведеної афінським полководцем Алківіадом у IV столітті до н. е. Тому є у цієї твердині і друга, давніша назва – вежа Леандра. Грецька легенда розповідає про трагічну історію кохання. Закоханий Леандр ночами перепливав Босфор, щоб насолодитися обіймами Геро, юної жриці храму Афродіти. Вона запалювала на вежі смолоскип для орієнтира, але одного разу вітер задув вогонь, і Леандр потонув. Геро у розпачі кинулася з вершини вежі до Босфору.
На згадку про цю легенду Олімпійський комітет Турецької Республіки щорічно проводить акцію під девізом «Перепливи Босфор!». На заплив приїжджають спортсмени з усього світу. Рух кораблів у цей день зупиняється на дві години.
Башту неодноразово перебудовували, вона служила штабом адміралів, складом боєприпасів, в’язницею, митною конторою для перевірки вантажів іноземних кораблів, диспетчерською військово-морського флоту та навіть санітарним ізолятором, куди поміщали хворих на холеру.
Сьогодні до Дівочої Вежі туристів доставляють катери від причалів у районі Юксюдар (азіатський берег), з протилежного берега – від причалів Кабаташ. У вежі розташований ресторан з чудовою турецькою кухнею, кафе та бар. Пообідати або просто випити філіжанку кави по-турецьки пропонується в склепінчастих залах або на оглядовому майданчику.
Далі ви проминете Босфорський міст, розглядаючи колоритні панорами східного міста. Через кілька кілометрів протока раптово розширюється, і на ваш погляд постає блакитне Мармурове море, усеяне силуетами кораблів, які чекають своєї черги проходу через Босфор.
Завершуються круїзи Босфором біля причалу селища Анадолу Каваджі, на березі Малої Азії. Тут багато рибних ресторанів, в яких туристи із задоволенням вечеряють після морської подорожі.
