Річка Дунай

Русло Дунаю простяглося через кілька географічних зон із винятковим розмаїттям ландшафтів. Дорогою воно перетинає або розмежовує 10 європейських держав. Мандрівників, що вирушають у круїз великою річкою, чекає знайомство з масою рукотворних та природних пам’яток, культурою багатьох самобутніх народів, що населяють дунайські береги. Уздовж Дунаю можна вирушити в поїздку екскурсійним поїздом або автобусом, існують спеціальні велосипедні маршрути і навіть пішохідні стежки, облаштовані протягом сотень кілометрів.

Мандруючи Дунаєм, туристи мають можливість оглянути пам’ятники архітектури, внесені до реєстрів Всесвітньої спадщини. У Німеччині це середньовічна забудова баварського міста Регенсбург, заснованого 2000 років тому римськими легіонерами, в Австрії – історичні квартали Відня та Зальцбурга. Нижче за течією туристів здивують розкішні панорами Будапешта та прибережні паркові краєвиди. Ближче до гирла, на території Румунії, до об’єктів Всесвітньої спадщини належать монастирі-фортеці у Трансільванії. Саме в цих передгір’ях Карпат знаходиться похмурий замок легендарного графа Дракули, де проводяться екскурсії, а наприкінці жовтня влаштовується чудова вечірка на честь Хеллоуїна.

Подорож річкою завершується у дельті Дунаю на північному узбережжі Чорного моря. Тут створено біосферний заповідник, включений ЮНЕСКО до переліку світових природних пам’яток.

Античні грецькі історики та географи називали Дунай повноводним Істром. Ще VII столітті до зв. е. капітани кораблів з Мілета досягли гирла річки, заснувавши тут торгову колонію Істрос. Руїни полісу збереглися поблизу румунського портового міста Констанца. У наші дні ця археологічна локація включена до біосферного заповідника «Дельта Дунаю».

У першому столітті до Дунаю звернулися погляди римських імператорів. На берегах низової річки римляни звели кілька потужних фортець і низку прикордонних військових містечок. Одним із них було місто Сексагінта Пріста, що означає «Порт 60 кораблів». На початку нової ери тут базувалася ударна військова флотилія Римської імперії, створена для завоювання Дакії та інших придунайських територій. Залишки римських фортифікацій Сексагінти збереглися на околиці болгарського портового міста Русе, що у нижній течії Дунаю. Руїни імперських фортець зустрічаються по всьому руслу річки, аж до Австрії та Німеччини.

Що ж до Дакії, то вона була підкорена і перетворилася на римську провінцію. Нині це історична територія у західній Румунії. До слова, назва Romania буквально означає “Країна римлян”.

Основні етапи завойовницької війни з дакійцями відбито на мармурових барельєфах спірального фризу 40-метрової тріумфальної колони імператора Траяна, зведеної в Римі в 113 році. Зокрема, тут зображено укріплення на берегах Дунаю, перехід римських легіонів через широку річку протяжним мостом.

Руїни опор того самого моста збереглися в сербському селі Костол, що на правому березі річки, і в румунському місті Дробета Турну-Северін, що лежить на протилежному узбережжі. Це був перший в історії кам’яний міст через Дунай, зведений за наказом римського імператора Траяна в 105 р. Міст завдовжки 1135 м був побудований за два роки під керівництвом талановитого архітектора та блискучого інженера Аполлодора Дамаскіна. Він спроектував арочну конструкцію, подібну до акведуків, перекривши проїжджу частину дубовими настилами. Щоб встановити на дно річки кам’яні пілони потужних арок, римляни осушили частину русла нижче за ущелину Залізні ворота, відвівши води Дунаю в прориті вздовж берегів канали. По обидва боки мостового переходу було збудовано кастрюми – укріплені військові містечка. Це був один із найбільших інженерних проектів пізньої античності. Археологи виявили тут безліч артефактів, включаючи уламки статуї Траяна та монети тієї епохи. Цікаво, що міцна давньоримська цегла, з якої були складені споруди фортів, нітрохи не втратили своїх якостей через 2000 років.

У 1858 році заплаву Дунаю спіткала аномальна посуха. Рівень річки значно знизився і над водою з’явилися залишки кам’яних пілонів мосту Траяна. На жаль, частину стародавніх споруд довелося знести – вони становили небезпеку для судноплавства. Але кілька опор знаменитого мосту досі стоять у глибинах річки.

фонтан Чотирьох рік
У Римі є ще одна знакова пам’ятка, пов’язана з Дунаєм. На П’яцца Навона з 1651 року стоїть фонтан Чотирьох рік, що символізують континенти, на яких поширилося християнство. У цій скульптурній композиції Європу представляє алегорія річки – Дунаю. Струмені фонтану, що журчать, нагадують і про те, що територія більшості країн сучасної Європи, від Піренеїв до Карпат, лежить у колишніх межах Римської імперії, а її природним північно-східним кордоном був Дунай.

Просуваючись вгору за прикордонною річкою, римляни заснували чимало міст, що пізніше стали розкішними столицями європейських королівств, університетськими центрами науки і культури. Серед них – Віндобона (Відень), Сінгідунум (Бєлград), Аквінкум (Будапешт).

У XVI столітті пониззя Дунаю захопили війська імперії Османа. Турки, що побудували тут низку фортець, залишили помітний слід в архітектурному ландшафті та культурній спадщині придунайських народів.

Незважаючи на нескінченні війни та переділ територій між амбітними західними та східними государями, Дунай століттями служив головною торговою артерією, що пов’язувала Центральну Європу з Чорним морем. Вітрильні та гребні судна справно доставляли товари до придунайських міст.

На початку XIX століття більшість заплави Дунаю було включено до складу Австро-Угорської імперії. У 1813 році видатний австрійський державний діяч принц Клеменс фон Меттерніх порадив імператору Францу I надати виняткові привілеї будь-якому підприємцю, який зумів забезпечити перевезення товарів та інших вантажів вгору Дунаєм без допомоги тяглових тварин. Так виник імперський указ, що став поштовхом до появи парового судноплавства на великій європейській річці.

Завдяки зусиллям угорського графа Іштвана Сечені, у березні 1829 року у Відні було засновано перше Дунайське пароплавство. У першій половині ХІХ століття шлях від Відня до Будапешта вниз за течією річки пароплави долали за 14 годин, а зворотний рейс проти течії тривав 48 годин. Така новація залучила не тільки комерсантів, але й цікавих мандрівників, які стали першими туристами в річкових круїзах Дунаєм.

Історична пароплавна компанія, створена графом Сечені, існує у Відні і сьогодні. З 2013 року вона відома під назвою First-DDSG. Цікаво, що її повна назва, прихована в абревіатурі, є одним із найскладніших слів у німецькій мові, що складається з 41 літери – Donaudampfschiffahrtsgesellschaftskapitän, що можна перекласти як «перший капітан Дунайського пароплавства».

У XXI столітті Дунай додав до своїх почесних титулів незаперечне звання найбільшої судноплавної річки в Європейському Союзі. Його руслом проходить міжнародний водний шлях, доступний для великих річкових кораблів протягом 2414 км. Він простягся від румунського порту Суліна у гирлі до німецького міста Кельхайма.

Після завершення будівництва 170-кілометрового судноплавного каналу “Рейн – Майн – Дунай” велика річка стала трансконтинентальним водним шляхом з нідерландського порту Роттердама на Північному морі до румунського порту Суліна на Чорному морі.

Протягом століть політична карта придунайських країн зазнавала кардинальних змін. Перекроювання територій було з війнами, але частіше – з династичними шлюбами європейських монархів. Відлуння цих пертурбацій затьмарює добросусідські відносини між деякими країнами в пониззі Дунаю, де й сьогодні збереглися невеликі спірні території. Наприклад, Болгарія і Румунія не знайдуть компромісного рішення про належність безлюдного острова Чокенешті, за румунською версією, або Вітрен, як його називають болгари. Поки що обидві країни створили на острові, де гніздиться безліч птахів, власні біосферні заповідники загальною площею 206,7 га.

Навпроти хорватського міста Вуковара у руслі Дунаю знаходиться острів Вуковарська Ада. Його площа – 9 км. Сербія також претендує на острів, але називає його Шаренградом. Цей клаптик землі є одним із каменів спотикання у встановленні добрих відносин між двома країнами колишньої Югославської Федерації.

Німецькі гіди показують туристам кілька витоків Дунаю. Наприклад, одне із них ще XV столітті приватизувало сімейство князів фон Фюрстенбергов. У парку родового замку цих аристократів є джерело, з якого випливає струмок, що впадає в річку Брігах. Джерело укладено в монументальний мармуровий басейн. Біля нього зведено алегоричну скульптурну композицію «Донаукель». Однак у замкових парках навколишніх міст і навіть на одній селянській фермі федеральної землі Баден-Вюртемберг є й інші подібні символічні джерела, адже володіння подібною пам’яткою – питання престижу.

Генеральна юридична битва за джерело Дунаю багато десятиліть проходила в судових позовах між містами Фуртванген і Донауешинген. Тільки нещодавно німецькі гідрологи, географи і політики завершили непримиренні суперечки про справжньому початку Дунаю, визнавши таким гірський струмок у лісах горбистого Шварцвальда. Джерело випливає з ущелини у скелі, на висоті 1078 м над рівнем моря, і перетворюється на річку Брег. Звідти до гирла Дунаю – 2857 км. При цьому, щоб уникнути подальших розбіжностей у 2022 році уряд ФРН, виявивши толерантність, надав Фуртвангену та Донауешингену почесні титули Donauquellstadt – «міст Дунайських витоків».

Втім, ще з часів географів Стародавньої Греції та Римської імперії довжина Дунаю вимірюється не від початку, як у більшості річок Європи, а від гирла. Позначенням нульового кілометра є маяк портового міста Суліна (Румунія), розташований в одному з рукавів дельти Дунаю. Зараз старовинний маяк, збудований у 1870 році, стоїть уже за кілька кілометрів від узбережжя Чорного моря – щорічно потужний потік дунайських вод виносить на шельф мільйони тонн мулу та піску. Так що якщо суперечка про витоки Дунаю закрита, то справжня довжина Дунаю з точністю до кілометра все ще під знаком питання.

Дунай – одна з небагатьох європейських річок, що перетинають континент із заходу Схід. Протяжним шляхом рельєф суші змушує Дунай химерно змінювати напрямок потоку. Минувши долину між гірськими масивами Пилиш і Бержень, річка сягає угорського курортного міста Вишеграда. Тут русло утворює майже прямокутне закрут, що направляє води річки на південь. По-угорськи цей різкий поворот називається Dunakanyar, що означає Коліно Дунаю. На гористих берегах закруту туристів чекає великий національний парк Дунай-Іпонь, що включає мальовничі острови з незайманою природою.

У районі Будапешта течія Дунаю досягає Великої Угорської рівнини, відомої також як Середньодунайська низовина. Вона простягається на 100 000 км від Динарських Альп на узбережжі Адріатичного моря до Карпатських гір. Приймаючи води річки Драви, примхливий Дунай знову повертає Схід, прямуючи до свого гирла на берегах Чорного моря.

Розгалужена дельта Дунаю утворюється трьома головними рукавами та безліччю проток, стариць, озер, що займають 5000 км. Це найбільші в Європі водно-болотні угіддя, зарослі очеретом і населені мільйонами пернатих.

Дунай живлять сотні річок і струмків, причому 60 його приток – повноводні судноплавні річки. До них належать Сава (945 км), Прут (967 км), Драва (749 км), Сірет (706 км). Найдовша притока Дунаю – річка Тиса (966 км), що бере початок у Карпатах поблизу міста Рахова (Україна). Площа водозбору Дунаю складає 817 000 км.

Дунай протікає через кілька кліматичних зон Європейського континенту, які зумовлені особливостями рельєфу. Зими в басейні річки помірно холодні, у січні температура повітря коливається в межах –5…0 °С. Трапляється, що вітри з Північної Атлантики приносять короткочасні морози до -20…-15 ° С, але вода в руслі замерзає рідко. Літо у придунайських країнах тепле, повітря прогрівається до +23…+27°С. У пониззі буває сильна спека, стовпчики термометрів піднімаються до позначок +30…+35 °С.

Протяжна річка омиває території десяти європейських держав. Через мережу рукотворних каналів Дунай пов’язаний туристичними водними шляхами з річками Франції, країн Бенілюксу та Балтії.

Німеччина

Від злиття рік Бригач і Брег протягом 618 км. Дунай тече територією Німеччини. Між містами Іммендінген та Ертінген на берегах річки розташовується природний парк Верхнього Дунаю (Naturpark Obere Donau). На плато Швабської Юри та передгір’ях Альп, включених у заповідник, збереглися реліктові рослини льодовикового періоду, біорізноманіття регіону представлено широким спектром флори – від альпійської до середземноморської.

У парку обладнано пляжі, прокладено доріжки для велосипедних та піших прогулянок загальною довжиною 4000 км, є локації для сходжень альпіністів. Подорожувати великим парком можна на туристичних поїздах, бажаючі беруть в оренду каное.

На території парку знайшли печери зі слідами стоянок людей епохи палеоліту. Археологічні локації відкриті для відвідувань туристів. Одна з таких печер знаходиться прямо біля стін середньовічного замку Дітфурт. У межах заповідника на берегах Дунаю можна побачити мальовничі руїни 89 лицарських замків та палаців. Найдавніший з них був побудований в ІХ столітті. Декілька історичних замків збереглося у відмінному стані, там і сьогодні живуть нащадки аристократів.

У місті Зігмарінгені варто відвідати замковий комплекс князів Гогенцоллернів, що височить над водами Дунаю. Для туристів відкрито галереї з витворами мистецтва, княжий музей з чудовою колекцією старовинних меблів, зброї та обладунків XIV-XIX ст. В окремій експозиції зібрано екзотичну зброю середньовічних перських воїнів, японських самураїв. У замку є музей королівського флоту, збори князівських карет. У бібліотеці зберігаються унікальні рукописні книги та документи, найдавніша хроніка розповідає про події XII ст. У підвалах замку експонуються археологічні артефакти, що охоплюють період від неоліту до римської доби.

Серед інших цікавих придунайських локацій на території Німеччини – серпневий монастир Святого Мартіна, заснований в 1080 поблизу Бойрона. У Регенсбурзі розташований готичний собор, закладений 1275 року. Гострокінцеві шпилі веж височіють на 105 м. Туристичні маршрути приводять до міста Пассау, де знаходиться собор Святого Стефана, зведений 1668 року в стилі бароко. Під його склепіннями встановлений найбільший у світі соборний орган. У місті Ульме знаходиться ще одна архітектурна пам’ятка – готичний собор із найвищою у світі дзвіницею (161,6 м). На відмітці 143 м знаходиться панорамний майданчик, звідки відкриваються краєвиди на Дунай і далекі вершини Альп.

Австрія

Ще минулого століття Австрію називали Дунайською монархією, адже імперії належали 1300 км русла великої річки. Тепер через Австрійську Республіку протікає лише невелика частина Дунаю завдовжки близько 350 км. Але в його закруті, подібно до діаманта в короні, блищить чарівний Відень, місто з безліччю пам’яток. У межах столиці береги з’єднують 10 залізобетонних мостів. Всі вони були збудовані після Другої світової війни. Старовинні віденські мости були підірвані у квітні 1945 року нацистами, що відступали.

В Австрії знаходиться долина Вахау, що представляє один із наймальовничіших ландшафтів на берегах Дунаю. Історичні та культурні пам’ятки цієї долини внесені до списку Світової спадщини. Серед них – старовинні квартали у місті Кремс-ан-дер-Донау, монастир Мельк, збудований на скелястому мисі над річкою та бенедиктинське абатство Геттвейг.

Словаччина та Угорщина

Столиця Словаччини Братислава знаходиться всього за 45 км від Відня, нижче за течією Дунаю. Тут його води поповнює річка Морава. Біля Братислави Дунай поділяється на два рукави, утворюючи найбільший у Європі річковий острів завдовжки 84 км і завширшки від 15 до 30 км. У Словаччині його називають Великим Житнім островом. До 1918 він входив до складу Угорського королівства і називався Чаллокёз.

Нижче за течією, на лівому березі Дунаю, стоїть місто Штурово. Тут фарватером проходить річковий кордон між Словаччиною та Угорщиною. На протилежному березі річки розташовується старовинне місто Естергом, яке було столицею Угорського королівства до монголо-татарської навали в середині XIII ст. Міста з’єднує металевий арковий міст, збудований у 1895 році та названий на честь принцеси Марії Валерії.

Біля міста Дьйор на території Угорщини в Дунай впадає річка Раба. Недалеко від Вишеграда Дунай утворює закрут, де русло, спрямоване на схід, раптово повертає на південь. Приблизно через 40 км. річка перетинає угорську столицю – Будапешт. Тут на туристів чекає знайомство з десятками музеїв, безліччю пам’яток, видатних архітектурних ансамблів, барокових соборів, королівських палаців та інших пам’яток.

Основне русло Дунаю та кілька його рукавів у межах столичного міста перетинає 15 мостів. Серед них виділяється старовинний Ланцюговий міст, зведений у 1849 році. У районі Будапешта у руслі Дунаю утворилося кілька островів. Найбільший із них – Маргіт, де влаштований міський парк, зведені готелі з термальними купальнями.

Хорватія та Сербія

Біля впадання річки Вуковар у Дунай знаходиться однойменне хорватське місто, де було побудовано один із найбільших річкових портів на Дунаї. У серпні Вуковар приймає фестиваль кінематографістів усіх країн Дунайського регіону. У замку Ельц, зведеному XVIII столітті, розташовується експозиція історичного музею. Під його склепіннями у першій половині червня проводяться фестивальні концерти камерної музики виконавців із європейських країн. Ще одна подія приваблює до Вуковара тисячі туристів – Весняний фестиваль ляльок, у якому беруть участь місцеві лялькові театри. Перед Різдвом традиційно влаштовується музичний фестиваль на призи Хорватського національного телебачення.

У місці впадання в Дунай річки Сави розташовується столиця Сербії – Белград. Це одне з найбільших придунайських міст із населенням понад 1,5 млн осіб. Історичним ядром Белграда є Старе місто із давньою фортецею, оточеною парком Калемегдан. Фортифікація сягає епохи Римської імперії, зміцнення розширювалися візантійцями і турками.

Белград славиться бурхливим нічним життям. Багато музичних нічних клубів влаштовані на баржах, пришвартованих до набережних Дунаю та Сави. Ще у 2009 році британська газета The Times та популярний путівник Lonely Planet назвали Белград найкращим містом для проведення вечірок у Європі.

Румунія та Болгарія

На кордоні Сербії та Румунії Дунай протікає через ущелину Залізна брама, що відокремлює Південні Карпати від гряди Балканських гір. Тут у руслі нагромаджувалися кам’яні пороги, що ускладнювали судноплавство. У 1969 році каньйон перекрила греблю гідроелектростанції Джердап із системою шлюзів, що піднімають кораблі на 34 м, до рівня водосховища, що утворився. На протилежних берегах річки створено національні парки – сербський парк «Джердап» та румунську «Залізну браму».

У нижній течії Дунаю 470 км правого берега належить Болгарії. На його протязі розташовуються 12 портових міст. Найбільші їх – Відін, Лом, Свіштов, Русе. Біля міста Силистри русло Дунаю залишає Болгарію та повертає на схід, перетинаючи територію Румунії. Ця країна володіє приблизно третьою течією Дунаю – 1075 км.

Україна та Молдова

У пониззі Дунаю 47 км лівого берега основного русла належить Україні. Тут проходить річковий кордон із Румунією. Далі Дунай ділиться на кілька рукавів дельти, 56 км Кілійського рукава до впадання в Чорне море також входить до складу території України. Тут знаходяться портові міста Ізмаїл, Кілія та Вилкове, а також українська частина заповідної дельти Дунаю з різноманітністю річкової флори та фауни.

Найменша ділянка лівого берега Дунаю належить Республіці Молдова – лише 0,34 км.

У німецькому місті Регенсбурзі зберігся кам’яний арочний міст через Дунай, збудований 1146 року. На той час цей міст був єдиним переходом, який зв’язував береги між Ульмом та Віднем. Торговий шлях, що з’єднав дороги між князівствами та королівствами по обидва боки Дунаю, зробили баварських герцогів найбагатшими правителями середньовічної Центральної Європи.

У наші дні русло Дунаю перетинають понад триста автомобільних та залізничних мостів. Більшість із них побудовано після Другої світової війни. Руйнувань під час військових дій уникло лише кілька мостових споруд. Серед них – сталевий залізничний 450-метровий міст в австрійському місті Штайреге, збудований у 1873 р. та оновлений у 1925 р.

Найбільш густа концентрація мостових переходів через Дунай зосереджена у верхній течії, від Кельхайма на півдні Німеччини до угорського порту Генью. Тут береги річки з’єднує в середньому по одному мосту через кожні 7 км. Рахунок відкриває перший автодорожній міст, що перетинає верхів’я Дунаю біля німецького міста Донауешингена, за 100 метрів нижче за злиття річок Бригах і Брег. Звідси і починається головне русло Дунаю.

У межах 860-кілометрової центральної частини Дунаю (від угорського Генью до румунського порту Турну-Северін) середня відстань між мостами становить 27 км. Протягом 930 км. нижньої течії Дунаю (Северин – Суліна) відстань від мосту до мосту збільшується до 155 км.

Новий міст через Дунай було збудовано у 2013 році. Цей залізобетонний прикордонний перехід завдовжки 3598 м з’єднує болгарське місто Відін із румунським містом Калафатом. До будівництва мосту тут діяла поромна переправа. Тепер по мосту річку перетинає 4-смугове шосе E79 Європейського транспортного коридору Мішкольц (Угорщина) – Салоніки (Греція), прокладено залізничну магістраль, влаштовано окремі доріжки для пішоходів та велосипедистів, захищені металевими огорожами.

У руслі Дунаю зведені греблі 18 гідроелектростанцій. Для забезпечення судноплавства на всіх дамбах збудовано шлюзи. Гребенем гребель проходять вузькі дороги, які раніше служили для проїзду автомобілів, але тепер вони віддані в розпорядження пішоходів.