Тріумфальна арка у Парижі

Розміри Тріумфальної арки в Парижі вражають і наголошують на її величі. Архітектурна споруда піднімається на 49,5 м, має ширину 44,8 м та висоту склепіння понад 29 метрів. Хоча з моменту побудови минуло вже понад 180 років, арка у французькій столиці залишається найбільшою з усіх Тріумфальних арок світу.

Знаменитий пам’ятник стоїть в історичному центрі міста, на майдані, названому на честь Шарля де Голля. Від цього місця в різні боки прокладено 12 проспектів, найвідоміший з них має назву «Єлисейські поля». Тріумфальну арку видно з усіх боків, і цілий рік до неї приходить безліч французьких та зарубіжних туристів. Площу навколо пам’ятника можна вважати справжнім місцем паломництва, оскільки повз неї прокладені маршрути майже всіх екскурсій Парижем.

Через Тріумфальну арку веде «Тріумфальний шлях», який ще називають «Королівською перспективою». Це ряд будівель та історичних пам’яток, витягнутих уздовж однієї осі. Він починається від Лувру, триває через сади Тюїльрі до площі Згоди, а потім Єлисейськими садами виводить до арки. Тут “Тріумфальний шлях” не закінчується. Він триває ще далі від центру міста – через бульвар Великої армії до Великої арки Дефанс. Тріумфальна арка в Парижі лежить посередині “Королівської перспективи”, і тому з неї добре видно і будівлі історичного центру міста, і ультрасучасні висотки Дефанса.

В 1805 армія, керована Наполеоном, здобула перемогу в «битві трьох імператорів» під Аустерліцем. Імператор дуже хотів увічнити тріумф своїх солдатів і розпорядився побудувати Тріумфальну арку в центрі Парижа.

Архітектори підготували декілька проектів пам’ятника. По одному з них монумент планували зробити у вигляді величезного слона, в якому було б влаштовано музей, що розповідає про перемоги французьких військ. Однак увагу імператора привернув проект Жана-Франсуа Шальгрена, придворного зодчого Наполеона I, який вибрав як прообраз паризького пам’ятника знамениту однопрогонову арку Тита в Римі.

Стародавній пам’ятник з’явився за правління римського імператора Доміціана, в 81 році нашої ери. Арка Тита стояла на давній Священній дорозі, з південно-східного боку Римського форуму. Короткий, красивий пам’ятник послужив прототипом для багатьох Тріумфальних арок, побудованих у Новий час.

Як і в римській арці, монумент у столиці Франції планували зробити з одним виразним прольотом та потужними опорами. З волі Наполеона Шальгрен спроектував французьку арку розміром втричі більше за давню арку Тита. Наступного року розпочалися роботи з будівництва Тріумфальної арки в Парижі. А через п’ять років літній автор пам’ятника помер. Це сталося в той час, коли арка по висоті була недобудована лише на 5 метрів.

Зведення Тріумфальної арки розтяглося довгі три десятки років через низку військових поразок Франції. У 1806-1807 роках під масивну пам’ятку встановили фундамент. 1810 року до столиці Франції приїхала наречена імператора Марія Луїза Австрійська. На честь її візиту дерев’яні ліси монумента, що будується, декорували суворим полотном, на якому була зображена готова арка. Так Наполеон зміг побачити свою мрію у вигляді великого макета, виконаного у натуральну величину. Закінчувати будівельні роботи довелося архітектору Абелю Блуе. У 1836 році, коли Тріумфальну арку, нарешті, збудували, імператора, який задумав її, вже не було живим.

У 1840 році правитель Франції Луї-Філіп I на догоду бонапартистам перевіз прах імператора Наполеона на батьківщину з місця, де він провів останні роки життя. Останки забрали з віддаленого острова Святої Єлени, помістили на помпезно оформлений жалобний кортеж і з почестями провезли під склепінням величної Тріумфальної арки. У наші дні прах Наполеона перебуває у будівлі Будинку Інвалідів (Rue de Babylone, 70).

З того часу урочистий похорон через Тріумфальну арку в Парижі став державною традицією. Під знаменитим монументом пройшли похоронні кортежі відомого письменника Віктора Гюго, політиків Луї Адольфа Тьєра, Лазара-Іполита Карно, Патріса де Мак-Магона та Леона Мішеля Гамбетти, армійських генералів Фердинанда Фоша, Жозефа Жоффра та Філіппа Леклерка, Філіппа Леклерка.

1921 року під паризький монумент перенесли останки Невідомого солдата, який віддав своє життя під час недавньої війни. А за два роки тут встановили Вічний вогонь як символ пам’яті про всіх жителів Франції, які не повернулися з полів Першої світової війни.

Урочистість Тріумфальної арки визначається не лише її великими розмірами, а й ретельно виконаним декором – орнаментами, барельєфами та скульптурами. У бік центру міста (Єлисейських полів) звернено дві скульптурні композиції. Праворуч встановлено динамічну роботу французького майстра Франсуа Рюда. Вона присвячена виступу волонтерів проти армії Пруссії, що увійшла до Лотарингії у 1792 році, і називається «Марсельєза». З лівого боку арку декоровано скульптурною групою, виконаною Жаном-П’єром Корто. Її називають «Тріумф 1815 року». У центральній частині цієї композиції скульптор зобразив постать самого Наполеона.

З боку Дефанса (Avenue de la Grande-Armée) встановлено дві скульптури, автором яких є відомий французький художник Антуан Етекс. Зліва можна побачити «Світ 1815 року», що зобразив події Віденського конгресу. А праворуч – композицію, присвячену подіям опору французів у 1814 році.

Над чотирма скульптурами, а також з боків Тріумфальної арки розміщено 6 барельєфів зі сценами перемог французів. З боку проспекту Ваграм знаходиться зображення бою біля Аустерліца (1805), де видно постаті російських солдатів. Цей барельєф було створено Жаном-Франсуа Теодором Гешером. А з протилежного боку встановлено роботу Карло Марочетті. На барельєфі увічнена битва біля містечка Жемаппе у Бельгії, що відбулася між французами та австрійцями у 1792 році.

З боку центру міста видно барельєф роботи Бернара Габріеля Серра або Серра Старшого, на якому воєначальника імперії Османа Саїда Мустафу-пашу представляють імператору Наполеону. Ці події відбулися після перемоги французів у битві біля мису Абукір в Єгипті (1799). А поруч знаходиться барельєф зі сценою похорону французького генерала Марсо, що трапився 1796 року.

З боку монумента, зверненої до сучасного кварталу Дефанс, видно барельєфи, які увічнили дві знамениті битви: бій при Арколі в Італії (1796 рік) і бій за єгипетський Каноб, який відбувся двома роками пізніше.

Крім того, на опорах Тріумфальної арки в Парижі написано назви 128 битв, в яких перемагала армія Франції, а також імена 660 воєначальників. Прізвища тих, хто загинув у бою, перекреслено. Монумент оточують масивні тумби із граніту, які з’єднують важкі чавунні ланцюги. Вони відзначають сто днів, коли правив Наполеон.

Щороку 14 липня біля Тріумфальної арки у Парижі проводять пишну церемонію військового параду. Парижани та гості міста покладають вінки та живі квіти до могили та Меморіального вогню. В урочистості бере участь президент країни і ветерани, що залишилися.

Всередині паризької пам’ятки відкрито однойменний музей, в якому можна дізнатися про історію її будівництва та події, що відбувалися біля Тріумфальної арки. А на вершині пам’ятника створено оглядовий майданчик, який користується великою популярністю у туристів. Увага, яку приковує ця оглядова точка на пагорбі Шайо, невипадкова. Звідси відкриваються чудові краєвиди на центральну частину міста та його передмістя. Побувавши на вершині знаменитої арки, можна зрозуміти, чому провідний через неї шлях зветься «Тріумфальний».

Для туристів вхід на оглядовий майданчик та музейну експозицію відкриті без вихідних: з жовтня по березень з 10.00 до 22.30, а в інші місяці – до 23.00.