Занзібар

Друга назва Занзібару – Угунджа, враховуйте це при подорожі, т.к. деякі називають острів саме так. Також слід врахувати, що Занзібар називають ще й архіпелаг, куди крім самого острова Занзібар входить ще й острів Пемба.

Острів також рясніє флорою і фауною. На Занзібарі кладуть яйця черепахи двох видів неподалік маяка в Рас Нгунві.

Горбаті кити, які мігрують, як правило, навесні і у вересні, також добре видно з узбережжя Занзібара. Дельфіни-афаліни дуже люблять ці води. Плавання з дельфінами під керівництвом рятувальників – улюблений атракціон туристів.

У парку Джозані зустрічаються мавпи – червоні товстотіли та блакитні мавпи; це найбільший район зрілих первозданних лісів, що залишився на острові після багатьох років знищення рослинності.

Рибна лов грає важливу роль в економіці Занзібара, так само, втім, як і туризм. Місцеві жителі, як і раніше, вирощують кокосові горіхи і какао на експорт і разом з населенням розташованого неподалік острова Пемба збирають більшу частину гвоздики, що вирощується у світі. Відвідування плантацій спецій або пошук різьблених статуеток на центральному ринку може виявитися захоплюючим заняттям.

Історія острова – історія іноземних окупацій, жвавої торгівлі та рабства. Першими з відомих мешканців острова були африканці, які говорять на банту – народ хадиму і тумбату. Згідно з місцевою легендою, у X столітті сюди потрапили перські моряки, які збилися зі шляху. Вони довго прожили тут, чекаючи попутного вітру, і врешті-решт вирішили залишитися тут назавжди.

На острові знаходиться місто Занзібар – плід впливу різних культур, тут Африка зустрічається з Персією, Аравією, Індією, Китаєм та Португалією, помітні також голландські та британські впливи.

Вплив індійської культури відчувається в декоративних балконах і барвистому склі, британці залишили по собі значні будівлі імперського стилю, що стоять «самотно» в обраних частинах міста, причому деякі їх мешканці досі не в змозі залишити Занзібар. Можливо, це не надто романтична назва, але Кам’яне місто – старе місто і серце Занзібара, воно майже не змінилося за останні 200 років. Це місце кривих вуличок, галасливих базарів, мечетей та величних арабських особняків, первісні власники яких змагалися один з одним у розкошах своїх будинків.

Цей острів має солідну площу і відокремлений від континенту широкими протоками, тому арабські купці почувалися тут у повній безпеці. Можливо, в 1415 чи 1418 р. на Занзібарі побував китаєць Чжен Хе, але першою серйозною загрозою для арабів стали португальські армади. Наприкінці XVII ст. весь архіпелаг зібрався під прапором Оману, а 1856 р. султан Сейїд переніс двір з берегів Перської затоки на острів Занзібар. У 1862 р. султан перестав контролювати свої колишні володіння на Аравійському півострові, але не надто засмутився. Його наступник Маджид правив як островами Занзібара і Пемба, а й чималим шматком материка, де заснував Дар-эс-Салам.

Третій занзібарський султан Баргаш жив уже не так вільно: він втратив доходи від работоргівлі, а влада змушений був ділити з англійським консулом. Коли 1896 р. Баргаш спробував вигнати британців, справа закінчилася найкоротшою історія війною, що тривала лише 45 хвилин. Бойові дії проходили на рейді столиці архіпелагу, а через 18 років там же відбулася перша морська битва Першої світової війни.

Німецький крейсер «Кенігсберг» розстріляв британський «Пегас», який стояв на якорі, – ця подія стала останнім нападом зовнішнього ворога в історії острова. А ось громадянська війна вибухнула лише через місяць після відходу англійців, на початку 1964 р.

Не бажаючи бачити главою держави султана-араба, чорношкірі роботяги роззброїли поліцію і влаштували погром – дісталося також індійцям, європейцям, китайцям та іншим неафриканцям. Потім повсталі об’єдналися з материковим сусідом, проте на Занзібарі, як і раніше, обирається президент (він також вважається віце-президентом усієї Танзанії), а іноземцям ставлять у паспорти в’їзні штампи.

Якби люди суахілі були незалежною нацією, то місто Занзібар було б її столицею. Підходячи до нього з моря, насамперед бачиш католицький собор св. Йосипа, башту султанського палацу, а праворуч від нього – низькі темні стіни форту XVIII ст. Пасажирський причал відзначає кордон між Кам’яним містом – найстарішою частиною міста Занзібар – та районом Малінді, де у XX ст. було побудовано новий порт.

Висадившись і пройшовши безкоштовні «в’їзні формальності» (доведеться знову заповнювати імміграційну картку), ви опиняєтеся перед колишнім карантинним госпіталем – гарною будівлею з балконами. Повернувши праворуч, дійдіть до величезного баньянового дерева, там поверніть ліворуч і рухайтеся прямо. Це район Кіпонда (Kiponda), де ви одразу знайдете кілька готелів.

Продовжуючи заглиблюватися в квартали Занзібару, що охороняються ЮНЕСКО, ви приблизно за 15 хв. вийдете до ринку Forodhani Market. Широка вулиця, що йде паралельно ринку, називається Крик-Роад (Creek Rd.) – вона служить східним кордоном Кам’яного міста, а крім того, головним виїздом зі столиці у північному та південному напрямках. Тому ринкова площа одночасно є головною міською автостанцією.

Повернувши праворуч і пройшовши до кінця ринку, ви побачите ліворуч (на протилежному боці Крік-Роад) відділення Barclays Bank, а праворуч – високий шпиль англіканського собору. Перший протестантський храм на території Африки збудували у 1874 р. на місці невільничого ринку (за переказами, вівтар стоїть там, де рабів карали батогом). На подвір’ї собору можна побачити пам’ятник закабаленим африканцям і кілька старовинних будівель – у тому, що ліворуч від входу знаходиться каса, де можна заплатити 5000 ш. за відвідування собору та підвалів, що призначалися для утримання живого товару (08.00-18.00).

Повернувшись на Крік-Роад, продовжуйте рухатися в південному напрямку – зліва опиниться парк Джамхурі (Jamhuri Gardens), а на другому перехресті від нього виявиться біла будівля в індо-сарацинському стилі, схожа на мечеть. Воно побудовано 1925 р. на згадку про жертви Першої світової, називається меморіальним музеєм Миру (Peace Memorial museum, чи Beit-el-Amani), але нині закрито на вічний ремонт разом із розташованим через вулицю маленьким Природно-історичним музеєм (Natural History Museum).

Вуличка між двома музеями так і називається – Музейний (Museum Rd.). Вона виведе вас на ширшу Каунда-Роуд (Kaunda Rd.) до резиденції президента Занзібара (State House). Палац розглядати не дають, зате далі Каунда-Роуд (бл. 200 м, ліворуч) стоїть відома будівля Верховного суду, побудована Дж. Сінклером в 1908 р. Воно звернене до площі, прикрашеної цегляною аркою в стилі англійської готики. Не змінюючи напрямки руху, ви вийдете на вулицю Шангані-Стріт (Shangani St.) – одну з найбільших у Кам’яному місті. На початку вулиці є відділення Barclays Bank, а за ним, у лівому бічному провулку, стоїть історичний готель Africa House. На другому поверсі готелю є чудовий кальянний зал зі східними диванами та відкрите кафе-тераса з видом на гавань.

Перший поворот праворуч із Шангані-Стріт – це поворот на Кеньятта-Роуд (Kenyatta Rd.). На цій вулиці багато кафе та магазинів, а в самому кінці (праворуч) стоїть малопримітний жовтий двоповерховий будинок 50-х рр., де, як стверджується, жив у ранні роки майбутній поп-ідол Фредді Мерк’юрі Дізнатися будинок можна по табличці та стенду з фотографіями зірки, а також крамниці художників Zanzibar (+255-022-32721). Вулиця впирається у старовинну будівлю колишнього німецького консульства, що за два кроки від форту та султанського палацу (прохід через арку зліва від індійського ресторану The Silk Route).

Найбільш відомі західне узбережжя острова (навернене до материка) та його північний край. Дістатися можна шосе з ринку на Крик-Роад (Creek Rd.). Дорога, до північного пункту Нунгві (Nungwi) займає близько 1 год., дала-дала коштує 2000 ш. Між Занзібаром та Нунгві, на західному березі острова, розташовані такі курортні селища, як Бубубу (Bububu) та Кендва (Kendwa).

Перший служив кінцевим пунктом першої в Африці 10-кілометрової залізниці, побудованої наприкінці 1870-х років. для розваг султана.

Зараз головна визначна пам’ятка Бубубу – це довгий пляж Фуджі (Fuji Beach). Ще в 10 км на півночі таяться найбільші на острові печери Мангапвані (Mangapwani Caves), розташовані в однойменному селі прямо на березі моря. Там знаходяться залишки берегових укріплень, споруджених британцями в 1940 р. для захисту острова від можливої ​​висадки німців

Кендва має славу бюджетного місця, що підходить для молодіжного відпочинку – вона знаходиться приблизно в 2 км від надзвичайно популярного Нунгві.

Якщо їдете на дала-дала або таксі з Занзібара на північ, зійдіть на роздоріжжі, не доїжджаючи 3 км до Нунгві, а потім пройдіть ліворуч від вказівника Zanzibar Watersports Dive Centre і Scuba Do Zanzibar (бл. 1,5 км).

Хоча пляжі на північному краю острова не найкращі (під час припливу їх повністю накриває прибоєм), концентрація готелів тут найвища на всьому Занзібарі. Вийшовши на кінцевій зупинці в селі Нунгві, перейдіть через широку пустир, на якій місцева дитина ганяє м’яч.

Далі будь-який абориген покаже вам, як пройти поміж будинками до пляжу. Всі гестхауси, готелі та ресторани вишикувалися вздовж моря – лише невелика пекарня та небагатий супермаркет розташовані у селі (недалеко від зупинки дала-дала).

Готель Nungwi Inn і дайвінг-центр Spanish Dancer Divers розташовані на початку пляжу, що йде на північ до мису Рас-Нунгві. Цю відстань ви спокійно переможете пішки. По дорозі можна зайти на одну з верфей, що будують вітрильні човни просто неба прямо на пляжі. Будівництво до середньої величини займає близько одного місяця. Якщо у кенійських доу форштевень прямий, то у занзібарських – більш витончений скошений.

Не менш цікаві нгалава (ngalawa) – вузькі довбані човни з балансиром, на яких жителі островів не бояться йти далеко в море. За верфями смуга пляжу звужується – ближче до полудня починається приплив і прибій ставати небезпечним, тому гуляти краще раніше.

На північному краю острова Занзібар стоїть біла башта маяка Рас-Нунгві (відвідування та фотографування заборонено). Підходячи до нього по пляжу, ви помітите, що берег утворює невелику відкриту бухту з лагуною, що примикає, сполучається з морем по підземних каналах. У лагуні вирощують морських черепах – ви можете відвідати цей розплідник (Mnarani Marine Turtles Conservation Pond, 0 9.00-18.00, 7500 ш.).

Пляжі східної (океанської) сторони острова поділяються на дві ділянки, на північ і на південь від затоки Чвака (Chwaka Bay). Головні селища північної половинки зручно розташовані по відношенню до столиці острова та називаються Матемве (Matemwe), Ківенгва (Kiwengwa) та Понгве (Pongwe).

До кожного веде ґрунтовка від головного шосе Занзібар-Нунгві (з Крік-Роад ходять дала-дала, 1,5-2 год., 2000-3000 ш.). Дещо далі від столиці розташовані південні селища – Падже (Paje), Бвіджу (Bweju) і Джамб’яні (Jambiani). Всюди є як курорти, так і бюджетні готелі.

На півдорозі зі столиці до пляжів південного сходу збереглася ділянка диких джунглів, що колись покривали весь острів. Згодом вони поступилися місцем плантаціям пряних рослин, але невеликий масив і нині відомий під ім’ям лісу Джозані (Jozani Fore St.).

Можливо, вам пощастить, і ви побачите одного з останніх занзібарських леопардів. Вони перебували під охороною ще за англійців, але у 1964 р. революційна влада оголосила кішок «шкідливими» і дозволила полювання. Зоологи сподіваються, що в найглухіших куточках Джозані леопард міг уціліти. З інших великих тварин у джунглях водяться кабани, можна помітити безліч птахів і навіть рідкісних мавп колобу-сов.

Тури в Джозані організує будь-який готель та турагентство у столиці острова (70-80$). Ліс примикає до узбережжя затоки Менаї (Menai Bay). Його акваторія вважається заповідником: це одне із найкращих місць у Танзанії для спостереження за морськими тваринами, насамперед дельфінами.

Звичайний набір екскурсій, що пропонуються занзибарськими готелями, курортами та ін., включає відвідування плантацій прянощів (від 2 до 4 год. з обідом, від 50 $/чол.) і човнові прогулянки з купанням у незайманих куточках узбережжя (від 50 $) або на острівцях в околицях 5 околиць. відстані). Найпопулярніші з останніх це Чангу (Changuu Island, 5 км) і Чапвані (Chapwani Island, 7 км).

Перший відомий як «Острів В’язнів», оскільки за старих часів туди посилали непокірних рабів та небезпечних хворих. Другий острівець прозвали «Островом Могил» через кілька рибальських поховань та цвинтарі європейських моряків. Поїздки до островів на парусно-моторних доу займають цілий день і включають пікнік.

Популярні «дельфінові тури» (Dolphin tours, від 110$) у морському заповіднику Менаї. Вважається, що зустрічі з веселими китоподібними найчастіші в районі Кізімказі (Kizimkazi) на південному заході острова.