Село, де живуть лише 17 осіб, просить вилучити його зі списку ЮНЕСКО: яка причина

На поточний момент кожен житель щорічно отримує орієнтовно 400 євро як відшкодування.

Чарівне словацьке поселення Влколінець, включене до Переліку світової спадщини ЮНЕСКО вже понад тридцять років, зіштовхнулося з викликами, спричиненими його значною привабливістю, повідомляє видання Le Figaro.

Щорічно цей населений пункт, де проживає лише 17 постійних мешканців, приймає близько 100 тисяч мандрівників, і деякі місцеві жителі заявляють про втрату власного спокою та усамітнення.

Це поселення знаходиться у північній частині Західних Карпат і славиться своїми самобутніми дерев’яними будівлями та неперевершеним автентичним колоритом, що зберігся майже без змін. Після включення Влколінця до переліку ЮНЕСКО у 1993 році, воно стало однією з провідних туристичних локацій Словаччини.

Антон Забуха, один із найстарших жителів села віком 68 років, ділиться, що значний потік туристів чинить вплив на його буденне існування. Для того, щоб запобігти доступу надмірно допитливих відвідувачів до свого помешкання, він розмістив на воротах декілька табличок із вказівками: “Приватна власність”, “Вхід заборонено” та “Фотографування заборонено”.

Згідно з його твердженнями, багато подій, організованих для гостей, вже не відповідають автентичним звичаям громади, і Влколінець може стати більше схожим на виставковий експонат для мандрівників, аніж зберегти свій статус живого поселення. Тому пан Забуха переконаний, що відмова від статусу ЮНЕСКО здатна відновити у селі гармонію.

Хоча не всі жителі підтримують ідею виключення з переліку ЮНЕСКО, переважна більшість сходиться на думці: поселення не володіє достатньою інфраструктурою для прийому такого обсягу відвідувачів. Основними труднощами є вузька дорога для під’їзду, дефіцит місць для паркування та обмежена кількість публічних вбиралень. За свідченнями мешканців, були випадки, коли мандрівники через нестачу санвузлів використовували приватні подвір’я.

Інший місцевий мешканець, Петер Ґріс, зауважує, що обставини настільки ускладнилися, що поселення більше не забезпечує тієї спокійної атмосфери, задля якої люди колись обирали тут проживати.

Представники місцевих органів влади спростовують звинувачення та запевняють, що активно шукають способи зниження туристичного тиску на спільноту. Серед намічених ініціатив – відновлення церкви та школи, спорудження додаткових публічних вбиралень та організація паркувального майданчика при в’їзді до поселення, аби транспортний потік не заходив в історичну частину.

Нині кожен житель щорічно одержує близько 400 євро як відшкодування за дискомфорт, спричинений великим потоком туристів, а також має право подавати запити на додаткове фінансування для ремонту власного помешкання.

Частина гостей висловлює розуміння щодо незадоволення місцевих жителів. Зокрема, туристка з Німеччини зазначила, що, на її погляд, обсяг прибуваючих до поселення мандрівників є надмірним, і сама вона не бажала б, аби сторонні особи постійно перебували біля її оселі та саду.

Нідерландське диво без доріг

Раніше видання GT повідомляло, що подібна обставина висвітлювалася у медіа Нідерландів. Поселення Гітгорн, де повністю відсутні автомобільні шляхи, а замість традиційних вулиць – водні канали з човнами та понад 170 дерев’яних переходів, щорічно зустрічає майже мільйон відвідувачів, при тому що його постійне населення становить лише близько 2 800 осіб. Доступ автомобілем до історичного району поселення неможливий – транспортні засоби слід залишати на спеціально відведеній стоянці.