Все дуже погано: турист поділився гірким досвідом поїздки до одного з найвисокогірніших міст світу

Турист зізнався, що недостатньо оцінив обставини перед своєю мандрівкою.

Чимало мандрівників, плануючи візит до бажаного напрямку, часто нехтують потенційними труднощами, що можуть спіткати їх у дорозі. Яскравим прикладом є “горе-підкорювачі вершин”, які щороку втрачають життя на горі Еверест.

Так і американський мандрівний журналіст та кінорежисер Білл Како не взяв до уваги всі важливі аспекти, прямуючи до перуанського Куско – одного з найвисокогірніших населених пунктів планети, що знаходиться на позначці приблизно 3 400 метрів над рівнем моря.

“Я гадав, що цілком підготовлений до перебування на висоті 11 тисяч футів. Я помилився. Мушу визнати: коли мене застерігали щодо високогір’я в Куско, Перу, я ввічливо кивав, посміхався та негайно відкидав усі їхні зауваження. “Зі мною все буде чудово”, – переконував я себе. Наскільки все може бути кепсько? Не розкриваючи сюжет: вкрай погано”, – зазначає мандрівник.

За його розповіддю, одразу після прибуття до Куско він вдихнув місцеве насичене гірське повітря та дійшов висновку, що йому ні про що не варто хвилюватися. Його абсолютно не спантеличило запитання працівниці готелю, котра поцікавилася, чи не відчуває він ще наслідків перебування на висоті.

Отримавши від нього заперечну відповідь, дівчина все ж таки супроводила Білла до столу біля стійки реєстрації, де були доступні безоплатні засоби для полегшення симптомів гірської недуги. У денний час радили вживати чай із листя коки, з якого також виробляють кокаїн, а у вечірній – мунью, або андський м’ятний напій, оскільки він не містить кофеїну.

“Діючи за прикладом Тоні Монтани (персонаж кінострічки “Обличчя зі шрамом”, зіграний Аль Пачіно – ред.), я схопив пачку коки, занурив її в окріп і вирішив, що щойно забезпечив собі повну невразливість”, – пригадує мандрівник.

Проте вже під час першого виходу на горбисті вулиці Куско, вкриті сходами, він почав відчувати незручності. Спершу він вирішив не звертати на це уваги, міркуючи: “Що тут такого, просто задишка, не варто поспішати”. Однак наступного ранку він прокинувся з легким головним болем і сильно потрісканими вустами.

“Мене застерігали, що високогір’я здатне викликати зневоднення, але я не передбачав такого масштабу. Я швидко випив дві пляшки води, зволожив вуста бальзамом і попрямував до вестибюля за додатковою порцією чаю з листя коки. Усе ще сповнений рішучості вивчати світ, я рушив вулицями у пошуках архітектурних шедеврів інків, давніх руїн та міцної кави, здатної розвіяти виснаження. Я долав нескінченні сходи та просувався гірськими стежками, щоб дістатися до Саксайуамана – залишків цитаделі інків XV століття, що височіє над містом. Увесь цей період моє тіло немов волало: “Навіщо ти нас так мучиш?” Однак я продовжував свій рух. Заперечення ефективне… допоки не втратить свою дієвість”, – ділиться Білл.

На третю добу перебування в Куско мандрівник почувався виснаженим, але, попри своє небажання, вирушив на заздалегідь заплановану екскурсію до Мачу-Пікчу. І тут відчулося полегшення – спустившись лише на 400 метрів, він відчув себе значно краще. Проте після повернення до Куско всі несприятливі ознаки повернулися: головний біль, неглибоке дихання та загальна втома.

“До моменту, коли я залишив поїзд – з переповненим шлунком і кількома випитими піско сауерами – мені просто бажалося згорнутися калачиком і дозволити темряві поглинути мене. Повернувшись до помешкання, я згадав інформацію, яку мені надали під час заселення: вони пропонують безкоштовний кисень для відвідувачів, що потерпають від гірської недуги. Тоді це видалося мені забавним, наче дотепний жарт, покликаний додати місцевого колориту для подорожуючих. Тепер це сприймалося як справжній порятунок”, – пригадує Білл.

Невдовзі йому безпосередньо в кімнату доставили повнорозмірний медичний балон з киснем. Водночас медичний працівник виміряв його сатурацію киснем – лише 85% при стандартній нормі 95–100% для дорослої особи.

Проте кисень виявився лише тимчасовою мірою, оскільки вранці мандрівник знову відчував себе кепсько. Єдиною втіхою для нього було те, що наставав день відльоту з Куско.

“Я ще ніколи не відчував такого захоплення від можливості просто перебувати в герметичній кабіні авіалайнера та дихати цим чудовим рециркульованим повітрям. Мій період перебування в Куско не був релаксуючим. Він не забезпечив мені відпочинку. Але це й не було основною метою подорожі”, – підкреслив він.

Разом з тим, Білл доповнив, що не жалкує про свою мандрівку, навіть зважаючи на всі пережиті труднощі.

“Існують і такі миті, коли смакуєш коктейль, а за вікном відкриваються пейзажі Анд, коли крізь серпанок проступає Мачу-Пікчу, коли подорожуєш із групою незнайомих людей у залізничному вагоні – і усвідомлюєш, що все це є елементом “плати за незабутні враження”. І часом ця плата – незначне кисневе голодування”, – підсумував він.

Подорож до Перу – рекомендації для мандрівників

Як інформував GT.Туризм, раніше фахівці Condé Nast Traveler провели опитування серед досвідчених мандрівників та місцевих мешканців щодо оптимального часу для відвідування Мачу-Пікчу.

Зі свого боку, експерти Lonely Planet радили звернути увагу на перуанську кулінарію, оскільки головне місто країни “Ліма стрімко перетворюється на одну з провідних гастрономічних столиць світу”.