Абатство Мельк

На початку 11 століття Мельк належав Бабенбергам, першій князівській династії в Австрії. Місто служило усипальницею як для правлячої династії Бабенбергів, але й Святого Коломана, святого покровителя Австрії. Рукописи з монастирської бібліотеки вказують на те, що вже за маркграфа Леопольда I Мельк являв собою опорний пункт і місто, в якому могли розміститися монарх або вищі церковні чини.

У 1089 році маркграф Леопольд II передав фортецю в Мельці чернечому ордену Св. Бенедикта, і ченці остаточно влаштувалися в монастирі Мелька. У 1297 році в монастирі сталася сильна пожежа, яка знищила існуючі в ньому будівлі. Також було втрачено більшість рукописів із монастирської бібліотеки.

Монастир був перебудований у стилі бароко у період з 1702 по 1736 р.р. архітектором Якобом Прандтауером за часів правління абата Бертольда Дітмайра.

З 1978 р. в монастирі проводилися реставраційні роботи, і зараз він постає у всій своїй пишності.

Портал монастиря було споруджено 1718 року. Він оточений двома бастіонними укріпленнями, праворуч і ліворуч від в’їзду встановлені статуї Святого Леопольда та Святого Коломана, в’їзна брама увінчана зіркою. Через портал можна потрапити до Приворотного двору, праворуч розташована вежа, частина зміцнювальної споруди епохи Бабенбергів. Далі можна пройти в Прелатний двір, довжина якого 84 м, ширина 42 м. У центрі двору раніше був Коломанський фонтан, який у 1722 році був подарований монастирем місту Мельку, і в даний час його можна побачити на ратушній площі. З ХІХ ст. в монастирському дворі знаходиться фонтан, перевезений з монастиря Вальдхаузен, що закрився.

У південно-східній частині двору розташована арка, через яку можна пройти до церкви та Імператорських сходів. На другому поверсі починається Імператорський хід завдовжки 196 м. Тут представлені зображення австрійських імператорів – Бабенбергів та Габсбургів, тракт був задуманий для розміщення імператорського двору. Покої імператора знаходяться на захід від сходів.

Зараз в апартаментах імператора розміщено музей, тема виставки: “Unterwegs vom Gestern in Heute – Stift Melk in Geschichte und Gegenwart” (Шлях з минулого в даний час – монастир Мельк історія та сучасність). Виставка розповідає про монастир, його історію та сучасне життя, також представлені деякі шедеври мистецтва, що належать монастирю. Крім апартаментів імператора можна відвідати Мармуровий зал та бібліотеку, майстерно виконані в стилі бароко, тераси з чудовим краєвидом на долину Дунаю та на західний фасад монастиря. Монастирська церква – це закінчення обходу приміщень та його кульмінаційний пункт, знамениті художники створили справжній шедевр на славу Господа.

На стелі залу знаходяться фрески Пауля Трогера (1731), що зображують Афіну Палладу на колісниці – символ мудрості, ліворуч Афіни можна побачити Геркулеса, що символізує силу.

Написи над дверима – цитати з правил Св. Бенедикта: “Hospites tamquam Christus suscipiantur” (Гості повинні прийматися як Хрітос) і “Et omnibus congruus honor exhibeatur” (Усім належить надавати належну честь). Зал служив їдальнею для членів імператорської сім’ї, а також для прийому гостей під час урочистостей.

Стіни залу оформлені мармуром із гіпсу, але дверні вставки та насадки над дверима зроблені із справжнього зальцбурзького мармуру. Архітектурний живопис навколо стельових фресок Трогера належить Гаетано Фанті.

Тераса (Альтана) з’єднує Мармуровий зал та бібліотеку. Звідси відкривається чудовий краєвид на Дунай, долину, а також на історичний центр міста Мельк: видно парафіяльну церкву, пошту, побудовану в стилі класицизму, залишки міської стіни.

Другим за значимістю після церкви приміщенням монастиря є бібліотека. Прекрасне художнє оформлення бібліотеки свідчить про велику повагу ченців до цього приміщення. Стельові фрески Пауля Трогера – символічне зображення віри – на противагу світським сценам Мармурового залу. У центрі розташована жіноча постать, алегорія Віри, вона оточена чотирма групами ангелів, що зображують головні чесноти: мудрість, сміливість, розсудливість, справедливість. Чотири дерев’яні скульптури, розміщені з обох боків від дверей, є зображенням чотирьох факультетів: теології, філософії, медицини та юриспруденції.

На сьогоднішній день у 12 приміщеннях бібліотеки знаходиться 1888 рукописів, 750 інкунабул (першодруків до 1500 року), 1700 творів XVI ст., 4500 – XVII ст., 1800 – XVIII ст., що разом з пізнішими виданнями становить 100 тисяч томів. У великому приміщенні бібліотеки перебуває близько 16 тисяч видань, які впорядковані за групами тем.

У невеличкому приміщенні бібліотеки перебувають переважно історичні праці ХІХ ст. Гвинтові сходи з ґратами у стилі роккоко ведуть до інших приміщень бібліотеки. Фрески Пауля Трогера – це алегоричне зображення науки.

Чудово прикрашені гвинтові сходи ведуть із бібліотеки до церкви. Монастирська церква – це кульмінаційний пункт екскурсії монастирем, чудове приміщення в стилі бароко. У 1701 році на вимогу абата Бертольда Дієтмейра і за планами Якоба Прандтаюра було задумано повне оновлення церкви. Знамениті майстри брали участь у її художньому оформленні. Антоніо Бедуцці (архітектура інтер’єру, ескізи для фресок), Йоханн Міхаель Роттмайр (фрески, ікони), Пауль Трогер (ікони), Джузеппе Галлі-Бібіна (проект кафедри та головного вівтаря), Лоренцо Маттіллі (проекти для скульптур) та Петер Відер.

Напис на головному вівтарі з мармуру та позолоченого дерева свідчить: “Non Coronabitur Nise Legitime Certaverit” (без законної боротьби немає перемоги). Боротьба, яка веде до перемоги, церква, що бореться і перемагає, – ось думка, яка простежується у всьому.

Парк монастиря та садовий павільйон з відомими фресками Йоханна Венцеля Бергля можна оглянути З 1 травня по 31 жовтня з 9.00 до 18.00 год. Парк був розбитий у 1750 році у стилі бароко, а у 1822 році був здебільшого перепланований в англійському стилі. У парку зростають стародавні липи, яким вже 250 років!
Парк та монастир утворюють чудову єдність!