Острів Санторіні

Назва «Санторині» носить також і мініатюрний архіпелаг, куди, крім самого Санторіні, входить ще 4 невеликі острови. Ця група острівців, що утворилася в результаті потужного вулканічного вибуху, є дивом природи, а сам Санторіні вже більше півстоліття є одним з найпопулярніших і найпрестижніших курортів Середземномор’я.

Оселитися тут у літні місяці непросто – готелі переповнені, але туристи, які відпочивають у Греції, вважають справою честі, принаймні відвідати легендарний острів з екскурсією. Ті ж, хто влаштувався тут на тиждень-два, неспішно мандрують древнім островом, площа якого зовсім невелика – всього 76 км². Але на цій маленькій території розташувалася величезна кількість неймовірно красивих куточків: старовинні селища, що розкинулися терасами на мальовничих гірських схилах, сховані в затишних бухтах чудові пляжі з чорним, червоним, білим вулканічним піском, що злітають у небо скелі, до чиїх вершин. Приголомшливі заходи сонця Санторіні, незліченну кількість разів зображені майстрами кінематографа і знаменитими фотографами, – знак не тільки самого острова, але і всієї Греції.

На Санторіні кожен знайде собі заняття до душі. Любителі історії та археології можуть відвідати розкопки, та дізнатися, як жили тут люди 4 тисячоліття тому, допитливим туристам буде цікаво оглянути старовинні церкви, заглянути до музеїв, дайвери знайдуть біля тутешнього узбережжя чудові місця для занурення. Молодята з різних країн часто обирають саме острів Санторіні для весільного турне, а деякі пари приїжджають сюди, щоб повінчати в одній із білосніжних православних церков. Веселі та барвисті весільні процесії на вузьких вуличках Санторіні можна побачити досить часто.

На острові люблять відпочивати сімейні пари із дітьми. Відповідні пляжі для них знаходяться на його східному узбережжі. У багатьох ресторанах є спеціальне дитяче меню, а в деяких – і ігрові майданчики, де малюками займаються аніматори, даючи батькам, незважаючи на маленьких пустунів, можливість насолодитися прекрасними стравами санторинської кухні.

У III столітті до зв. е. територію острова Санторіні населяв народ, культура якої була сформована під впливом мінойського Криту. Про присутність тут представників цієї догрецької цивілізації достовірно стало відомо позаминулого століття, коли під час розкопок під чотириметровим шаром вулканічного попелу археологи виявили цілі квартали двох-триповерхових будинків, фасади яких були прикрашені яскравими фресками, що нагадують настінний живопис мінойських палаців.

У той час острів, ймовірно, мав округлу форму, а в центральній його частині височіла вулканічна гора конусоподібної форми заввишки від 1000 до 1500 м-коду. Ймовірно, саме завдяки геометричним обрисам у давнину Санторіні називали Стронгіла (Круглий).

Між 1645–1500 роками до н. е. на острові стався сильне виверження вулкана і землетрус, що спричинило цунамі. Цей природний катаклізм став однією з причин загибелі мінойської цивілізації та катастрофою для всього Середземномор’я. Судячи з того, що під час розкопок не були знайдені непоховані людські останки, населення острова встигло його покинути, перш ніж вогняна лава, що вивергаються з вулканічного жерла, і базальтові валуни не почали руйнувати все на своєму шляху. У порожнечі, що утворилися в надрах вулканічної гори після виверження порід, обрушилася земна твердь, і центральна частина острова перетворилася на гігантську кальдеру, яку відразу заповнила морська вода.

Майже два століття життя острові завмерла, але вже у XIII столітті до зв. е. тут влаштувалися фінікійці. У ці часи острів був відомий як Каллісті. На зміну фінікійцям прийшли дорійці. Відомо, що наприкінці XII століття до зв. е. Тут правив прибув зі Спарти цар Тирас, нащадок легендарного Кадма – героя давньогрецької міфології. У цей період острів отримав нову назву – Тіра.

Після Пелопонеської війни Тіра перейшла під владу афінян. З I по IV століття тут панували римляни, а за ними спадкоємці Римської імперії – візантійці. Цієї пори на острові вкоренилися християнські вірування.

У християнську епоху острів отримав своє нинішнє ім’я – Санторіні. Ця назва вперше була згадана в записах арабського географа Мухаммада аль-Ідрісі, датованих 1153 роком. Імовірно, так острів назвали хрестоносці на ім’я церкви Святої Ірини, яка стояла тут у ті часи.

З 1487 Санторіні знаходився під владою Венеції, а з кінця XVI століття – під управлінням Османської імперії, зберігаючи, втім, досить широку автономію.

У 1830 році Санторіні увійшов до складу незалежної Грецької держави, звільненої від багатовікового турецького панування.

Мандрівникам, які прибувають на Санторіні повітряним шляхом, достатньо подивитися в ілюмінатор авіалайнера, щоб зрозуміти, чому в давнину острів мав назву Стронгіла (Круглий). Сьогодні він не має завершеного контуру кола, але його легко собі уявити, дивлячись на заповнену морськими водами кальдеру, яку з одного боку півмісяцем огинають зламані скелі острова Санторіні, а з іншого, немов замикаючи кільце, – два острівці.

Один із них, Тирасія, – другий за величиною у групі островів Санторіні. Інший, Аспроніс, – найменший. Якщо Тирасія та Аспронісі, як і сам Санторіні, утворилися після вибуху вулкана, що стався у другому тисячолітті до н. е., то два острови, розташовані в центрі кальдери, Палеа-Камені та Неа-Камені, – виникли в результаті підводних вивержень вулкана, що відбулися значно пізніше. В результаті сейсмічних зрушень земної тверді острова не раз змінювали свої розміри та контури.

Санторіні не може похвалитися пишною рослинністю, його гордість – фантастичні вулканічні ландшафти, що виділяють острів серед інших мальовничих куточків Середземномор’я.

Висячі скелі його західного узбережжя здіймаються з дна кальдери, досягаючи висоти 150-400 м. Вони утворюють грандіозну стіну, що складається з порід чорного та червоного кольорів, що пошарово змінюють один одного. На вигині урвища, ближче до центру острова, розташувалася Тіра, центральне місто Санторіні, на півночі знаходиться мальовниче місто Ія, на півдні – село Акротірі, біля підніжжя якої в затишних бухточках сховалися пляжі з великим білим, червоним і чорним піском.

Ландшафт інших районів острова відрізняється від рельєфу стрімкого західного берега. Уздовж центральної частини Санторіні з півночі на південь простяглися базальтові валуни, створені застиглою лавою. Це кам’янисте плато плавно спадає до східного узбережжя острова, обрамляючи берегову лінію, на якій розташувалися галькові та піщані пляжі.

Краса Сантаріні драматична: зовнішня безтурботність природи оманлива, адже під товщею морської води, що заповнила кальдеру, клекоче розплавлена ​​магма, відокремлена від моря тонким шаром застиглої лави. Про те, що вулкан не спить, нагадує димок, який іноді піднімається з наземного кратера вулкана, розташованого на острові Неа-Камені. Останнє виверження відбулося тут у січні 1950 року і нові катаклізми зовсім не виключені.

Але мешканці Санторіні – справжні фаталісти. Вони незворушно обробляють родючий вулканічний ґрунт, вирощуючи виноград, овочі, фрукти, старанно фарбують білою та синьою фарбою свої будинки, прикрашають їх симпатичними кашпо з квітучими бугенвіліями та привітно зустрічають гостей.

Туристичний сезон тут триває з квітня до жовтня. У квітні на острові встановлюється сонячна погода, повітря прогрівається до +20 °С, а сміливці можуть навіть викупатися: температура прибережної води цього місяця становить +16 °С.

У травні стовпчики термометра піднімаються до +22 °С, а в літні місяці, на які припадає пік сезону, температура коливається від +28 °С у червні до +35 °С у серпні. Вода прогрівається до +25 °С.

Вересень (особливо перша його половина), такий же спекотний, як серпень. Теплою залишається погода і у жовтні: +23…+26°С. Цей місяць – найкращий час для тих, кому подобається відпочивати у спокійній обстановці, адже наплив туристів у жовтні значно спадає. У листопаді температура повітря опускається до +18 ° С, починаються дощі.

Взимку на Санторіні відносно тепло: +12…+16 °С, але погода примхлива, часто буває вітряно та дощово.

Найбільш хвилюючі панорами Санторіні відкриються вам, якщо ви вирішите дістатися сюди морем. У міру наближення до острова ви зможете спостерігати, як з морських безодень буквально виростають аскетичні стрімкі скелі. Як тільки судно увійде в кальдеру, вони почнуть поступово оточувати вас, заманюючи своїм романтичним, загадковим, але дещо похмурим виглядом. Особливо чудові краєвиди відкриваються в світанок і захід сонця.

Туристів, які прибувають у Санторіні на поромах, зустрічає жвавий порт Афініос, у гавані якого похитуються на блакитних хвилях білі яхти. Яскраві фарби цього затишного прибережного куточка різко контрастують із забарвленими в чорно-сіро-червоні кольори стрімкими голими скелями, наче заспокоюючи, і нагадуючи про те, що Санторіні – не лише диво природи, а й курортний центр. У районі порту розташувалися готелі, які приймають у туристичний сезон нескінченний потік гостей. Звідси відходять автобуси, які доставляють мандрівників до різних куточків острова.

Круїзні лайнери зупиняються, як правило, на рейді, а мандрівників доставляють на сушу катери, що пришвартовуються у старому порту Меса-Ялос. Звідси до головного міста острова, Тіри, розташованого над вигином кальдери, на висоті приблизно 260 м, можна дістатися різними способами. Якщо у вас із собою поклажа, скористайтесь канатною дорогою. Вагончики вирушають в дорогу кожні 20 хвилин з 6:40 до 20:00, вартість – 5€. Врахуйте, що канатна дорога працює з травня по вересень, і, можливо, вам доведеться близько півгодини простояти у черзі.

Якщо ж ви без нічого, можете піднятися до міста по 588 сходах. Це займе у вас годину-півтори. Ви можете здійснити також кумедну подорож верхи на ослику, мулі або коні, які доставлять вас у Тіру за 20-30 хвилин. Це задоволення коштує приблизно 8 €, але ви можете поторгуватися. Такий спосіб пересування не становить небезпеки, коли дорога веде вгору, але перш, ніж вирушати в зворотному напрямку, вниз, гарненько подумайте: копита тварин частенько ковзають по майже полірованій крутій дорозі, що стала з часом, викладеної з каменю. Відчуття – не із приємних!

Тира, що розташувалася на прямовисній скелі, зустріне вас білими, немов іграшковими, будиночками з синіми або теракотовими віконницями, які хаотично розсипалися по гірському схилу. Її центральна площа Феотокопулу, завжди жвава та галаслива, оточена ресторанами, магазинами, сувенірними та ювелірними лавками.

Звідси ведеться відлік відстаней до міст та селищ Санторіні. Тут розташувалися автобусна станція, стоянка таксі. Від площі традиційно вирушають організовані екскурсії островом.

У Тірі цікаво оглянути знамениті християнські храми, католицькі та православні: домініканський монастир, білу, увінчану синім куполом, церкву Святого Міна, що є символом Санторіні, кафедральний собор (Стрітення Господнього).

Навпроти собору знаходяться знамениті Двері Фіри, відчинені назустріч морю, сонячному світлу та вітру. Пройшовши через них, ви опинитеся на майданчику, звідки відкривається приголомшливий краєвид на кальдеру та вулканічний острів Неа-Камені.

Варто заглянути до Археологічного музею, де представлена ​​багата експозиція артефактів, знайдених під час розкопок на острові Санторіні: витончені мармурові статуетки (III тисячоліття до н. е.), античні скульптури, декоровані майстерним розписом амфори.

Інтерес представляє і музей Мегаро Гізі, який розташувався в красивій будівлі, збудованій у венеціанському стилі. Тут можна побачити роботи сучасних художників, колекцію старовинних карток, гравюр та фотографій острова.

Головне місто Санторіні є центром вечірніх розваг. Тут розташовано безліч барів, таверн, ресторанів, дискотек. Більшість із них має відкриті майданчики, звідки відкриваються чудові краєвиди. Під час заходу сонця у багатьох закладах виконується класична музика, що ефектно загострює візуальне сприйняття розкішного дійства природи.

Тира непомітно зливається з мальовничим курортним селищем Фіростефані, що розмістилося по лінії вигину кальдери.

Це тихе казкове місто оздоблює її своїми білими будиночками, серед яких височить храм Святого Герасима, оточений густими кипарисами.

За ним розташоване селище Імеровіглі. Свою назву, яка перекладається як «денна варта», це місце отримало завдяки стратегічному становищу на одній з найвищих точок кальдери.

Колись дозорці вдивлялися звідси в морські дали, дивлячись вітрила ворожих кораблів.

Від туристичної зони селища починається стежка зі сходами, що веде на вершину скелі Скарос. Цей пішохідний маршрут досить складний, але прокладена стежка таким чином, що з будь-якої точки відкриваються чудові панорами на кальдеру, Тіру, маленькі села, розкидані на схилах скелі.

У XIII столітті венеціанці заклали на скелі фортецю, і протягом кількох століть Скарос був столицею острова. Сьогодні від кріпаків залишилися одні руїни.

Від вершини скелі вниз ведуть сходинки, спустившись по яких, ви опинитеся біля самобутньої церкви Теоскепасті, частково вбудованої в скелю.

У 10 км від Тіри знаходиться один із наймальовничіших куточків Санторіні – селище Ія. Перші згадки про це поселення відносяться до 1650 року, але історики вважають, що його вік більш поважний.

Білі будиночки міста, церкви з синіми куполами, старовинні млини скучили на краю прірви, ніби підтримуючи один одного, і буквально висять над кальдерою, чіпляючись за високу скелю.

Мальовниче селище Ія
Ія є чудовим зразком традиційної місцевої архітектури. Її барвисті будиночки ховаються в нішах, вирубаних просто у скелях. Вони з’єднані між собою двориками, сходами і потопають у квітах бугевілій і жасмину.

Селище Ія відоме і своїми численними церквами, кожна з яких має власних святих покровителів. Найвідвідуваніший тут храм – православна церква Святого Созонта (Спасителя), збудована у 1680 році.

На головній вулиці селища, Капітанській, викладеній мармуровими плитами, розташувалися ряди кафе, дрібних крамничок, де продаються ювелірні вироби та сувеніри. Вулиця виведе вас до храму Святого Георгія, зображення якого відображено на багатьох листівках, сторінках туристичних буклетів, поштових марках. Церква була зведена у 1811 році, а будівельним матеріалом для неї послужили каміння та ароматна деревина кипарису. Колись на острові цих дерев було багато. Про це нагадують сім гігантських кипарисів, які ростуть неподалік храму. Капітанська вулиця оперізує ярусами стрімкий схил і виводить до руїн Венеціанської фортеці, звідки відкриваються вражаючі панорами.

На південь від Тири розташувалися селища Месарія (де виробляється левова частка санторинських вин), Вотонас, Еско Гонія, де можна оглянути симпатичні старовинні храми. Далі знаходиться місто Піргос. Він розкинувся біля підніжжя та на схилах гори пророка Іллі. Піргос є зразком укріпленого кікладського селища – його вулички повторюють контури гори та оперізують її, мов стрічка.

У Піргосі знаходиться безліч старовинних храмів, найдавніший з яких – церква Успіння Богородиці, збудована у XI столітті. Більшість місцевих церков були зведені в XVI-XVII століттях.

На вершині гори Пророка Іллі розташований чоловічий монастир із однойменною назвою, який своїм виглядом більше нагадує добре укріплений бастіон. Монастир почали зводити у 1711 році і будували у два етапи, завершивши роботи у 1857 р. Він перебував у віданні Патріарха Константинопольського і славився своїм багатством. Тут діяли Духовна та Родова школи, де місцеві діти мали змогу вивчати грецьку мову.

Сьогодні у стінах монастиря зберігаються релігійні реліквії та раритетні рукописи. Він має і багату етнографічну колекцію.

Любителям історії неодмінно варто відвідати археологічний заповідник «Давня Тира» та розкопки Акротірі. Антична Тира знаходиться за 15 км від сучасної столиці Санторіні, на південно-східному узбережжі острова. Вона розташувалася на горі, що височіє над рівнем моря на 400 м. На автомобілі або автобусі мальовничим серпантином можна доїхати тільки до паркування, а далі доведеться підніматися пішки або верхи на одному з всюдисущих осликів за 25 € з людини. За вхід на територію розкопок доведеться заплатити 14 євро. Для туристів заповідник відкрито з 10:00 до 14:45. З собою беріть теплий одяг, тому що на вершині гори нерідко буває дуже вітряно.

На вході ви побачите невелику візантійську церкву Святого Стефана IV століття. Прогулюючись древнім містом, ви зможете оглянути храм Артеміди, вирубаний у скелі, храм Діоніса, святилище Аполлона, руїни античного театру та римських лазень, вівтарі храмів єгипетських богів, що стояли тут в епоху Птолемеїв.

Археологічна зона Акротірі розташована на півдні Санторіні, неподалік селища, за назвою якого вона отримала своє ім’я. Розкопки ведуться дома поселення бронзового століття, заснованого тут, як вважають учені, у третьому тисячолітті до зв. е. Після виверження вулкана, що сталося між 1645 та 1500 роками до н. е., селище вкрило багатометровий шар попелу, завдяки чому його споруди добре збереглися. Вперше про них стало відомо в 1866 році, коли вулканічний ґрунт острова Санторіні стали використовувати для зміцнення земляного русла Суецького каналу.

У 1967 році міжнародна група дослідників, очолювана знаменитим грецьким археологом Спірідоном Маринатосом, виявила тут руїни античного міста із залишками триповерхових будівель, на фасадах яких збереглися чудові фрески, складні дренажні та каналізаційні системи, предмети побуту, меблі. Вчені часто роблять тут сенсаційні відкриття, що дозволяють краще пізнати історію античності. Дехто стверджує, що колись саме тут була легендарна Атлантида. Вхід на територію розкопок коштуватиме 12 €.

Оригінальні різнокольорові пляжі Санторіні прославилися на весь світ і перебувають у десятці найкращих пляжів планети. Парадоксально, але своєю красою та оригінальністю вони завдячують катастрофічному виверженню вулкана та руйнівному землетрусу. Вивержені з надр земних породи та вулканічний попіл перетворилися на пісок дивовижних забарвлень, а зрушення земної кори сформували неповторну красу рельєфу берегової лінії.

Глибина моря в акваторії Санторіні подекуди сягає 400 м, тому вода тут навіть у спекотному серпні радує прохолодою. Колір морської води також захоплює. Залежно від часу доби він стає то бірюзовим, то глибоко синім, то смарагдовим, то синьо-чорним.

Один із найпопулярніших пляжів острова – Камарі. Колись скромне село перетворилося сьогодні на модний міжнародний курорт. Пляж розташований за 10 км на південний схід від Тіри, в рівнинній місцевості. Він тягнеться на 8 км та нагороджений Блакитним прапором. Вхід у море тут стрімкий, тому батькам слід уважно стежити за дітьми. На Камарі чорний вулканічний пісок перемішаний з галькою, до полудня він стає розпеченим, тому босоніж ходити тут складно, потрібне пляжне взуття.

На пляжі є всі умови для активного відпочинку: майданчики для гри у бадмінтон, пляжний волейбол, міні-футбол. Працює дайвінг-центр. Тут є дитяча зона з атракціонами, малюки можуть розважитись і в компанії акторів-аніматорів. На Камарі безліч кафе та таверн, є сувенірні лавки.

За 6 € ви можете орендувати пару шезлонгів та парасольку. Найм човна коштуватиме 3-4 €, веслярі доставлять вас на один із сусідніх пляжів.

На південно-східному узбережжі Санторіні розташувався ще один знаменитий пляж – Періса. Він знаходиться поблизу селища з однойменною назвою біля підніжжя гори Меса Вуно. Пісок тут великий, темно-сірий асфальтовий колір. Уздовж кромки води простяглися кам’яні плити, утворені лавою. По їх поверхні обжилася рослинність, що створює враження, що вони вкриті оксамитом або велюром. У воду тут треба заходити з обережністю, щоб не посковзнутися, до того ж, дно тут кам’янисте, а берег одразу обривається углиб.

Вартість оренди двох шезлонгів та парасольки на цьому пляжі – 8€. На пляжі працює дайвінг-центр, де можна взяти напрокат спорядження.

Пляж Періса захищений горою, тож вітру тут не буває. Однак це досить гамірне місце: тут розташовано безліч барів, ресторанчиків, нічні клуби, дискотеки, часто виступають артисти.

Для відпочинку з дітьми чудово підійде пляж Монолітос, також розташований на південному сході Санторіні, неподалік однойменного селища.

Тутешній чорний пісок дрібний та м’який, вхід у море протяжний, пологий. Діти можуть розважатися на дитячому майданчику, а до послуг їхніх батьків – волейбольний майданчик, кафе, таверни.

На південному краю Санторіні, неподалік селища Акротірі, розташований Червоний пляж. Це неймовірно мальовниче місце отримало свою назву завдяки червоно-рудим скелям, що облямовують його, і червоного кольору гальці. Яскраві фарби узбережжя в союзі з не менш виразним бірюзовим кольором морської води створюють просто фантастичну картину, гідну пензля художника.

Щоб насолодитися цією красою, від паркування доведеться пройти шлях, прокладений через скелі, тому взуття у вас має бути відповідним. Багато хто припливає сюди на катерах та човнах із сусідніх пляжів.

Незважаючи на дещо скрутний доступ до Червоного пляжу, усамітнитися тут неможливо, іноді на ньому навіть не знайти місця, щоб позасмагати. Багатьом доводиться розташовуватися на кам’яних острівцях, що за кілька метрів від прибережної лінії.

Тут найкращі місця для занурення з аквалангом. Увечері на пляж з’їжджаються естети з усього острова, щоб помилуватися розкішним заходом сонця.

У відокремленій бухті, неподалік Червоного пляжу, розташувався романтичний Білий пляж із білим піском і галькою. Оточений чарівного вигляду білими скелями, він приваблює сюди закоханих, надаючи можливість для усамітнення. Подорож сюди також налаштовує на романтичний лад, оскільки дістатися пляжу можна лише морем. До речі, причалу тут немає, і відпочивальникам доводиться висаджуватись з човна прямо у сині прибережні води. Човен за 5€ можна взяти в Акротирі. Інфраструктура пляжу представлена ​​невеликим продуктовим наметом та шезлонгами.

Неймовірно самобутні відокремлені пляжі, розташовані в мальовничих бухтах північного узбережжя Санторіні. Проте всі вони важкодоступні, і добиратися до моря туристам доводиться крутими стежками. У дорогу можна пуститися пішки, або верхи на ослику або мулі. Багато мандрівників приїжджають на місцеві пляжі на човнах. У цій частині морської акваторії розташовані ідеальні місця для дайвінгу.

Щоб відчути реальність природного катаклізму, що відбулося чотири тисячоліття тому, вирушайте на розташований у кальдері Санторіні острів Неа-Камені. Тут, поблизу наземного кратера вулкана, що зачаївся, з якого періодично піднімається легкий димок, що виділяє сірководневий запах, вам буде легше уявити собі, як розгорталися драматичні події на острові тисячі років тому.

Неа-Камені безлюдний, тут немає джерел прісної води, рослинність дуже мізерна, але вулканічний ландшафт острова нікого не може залишити байдужим. До кратера вас приведе досить крута стежка, облямована утвореннями з лави найхимернішої форми. Іти доведеться близько півтора кілометра, тож пляжні шльопанці для такої подорожі не підійдуть.

Морська вода біля узбережжя острова дивує своїм надзвичайно насиченим зеленим кольором. Це пов’язано з тим, що термальні ключі, що вивергаються з дна моря, сприяють зростанню морських водоростей, які, як правило, відрізняються яскравим забарвленням.

В акваторії сусіднього острова Палеа-Камені таких джерел ще більше, і вода тут колір має зовсім не привабливий, з відтінком іржі. Тим не менш, вона має цілющі властивості, і швартування морського екскурсійного судна біля острова з масовим купанням туристів у прибережних водах – неодмінна складова екскурсії до островів кальдери. Багато хто не дуже добре відгукується про таку розвагу після того, як розуміє, що дорогі купальники та плавки відпрати вже не вдасться.

Відвідавши острів Тирасія, уламок стародавнього острова Стронгіла, ви дізнаєтеся, як виглядав Санторіні до нашестя туристів. Правда, це вам вдасться тільки в рамках індивідуальної подорожі, коли ви матимете можливість провести тут ранковий або вечірній годинник, або вирішите зупинитися на острові на тиждень. Щодня ближче до полудня тут висаджуються екскурсійні групи, і про тишу та спокій можна забути. Але не можна сказати, що місцеві жителі цього не раді, особливо ті, кому належать таверни та гостьові будинки.

Головне місто острова, Манолас, розташоване на 200 м над рівнем моря, і його головна відмінність від селищ Санторіні – умиротворена атмосфера.

Екскурсії на острови зазвичай відправляються від Меса-Ялос, старого порту Тіри. У подорож можна вирушити на поромі або традиційному човні – каїки з індивідуальним екскурсоводом (вартість від 10 до 30 €). Додатково потрібно буде сплатити екологічний збір у розмірі 2€ за відвідування острова Неа-Камені.

Можна вирушити на екскурсію островами Санторіні на кораблі Calypso з прозорим дном. Під час морського туру він промине акваторію, де під морськими водами ховаються вулканічні рифи. Вдивляючись у морські безодні, ви зможете зрозуміти, на якій глибині причаївся кратер підступного вулкана. Екскурсія на Calypso коштуватиме 20 €.

Основа рецептів традиційних санторинських страв – продукти місцевого сільського господарства. Острівний вулканічний грунт надає їм неповторних смакових якостей, а клімат дозволяє збирати по два врожаї деяких культур за сезон.

Незвичайні смакові відтінки мають мініатюрні санторинські помідори. Їх в’ялять, використовують для приготування оригінальної томатної пасти, але головне – на їх основі виготовляють коронну страву Санторіні, відому як томатокефтедес – пікантні овочеві котлетки.

На острові вирощують спеціальний сорт бобових. Вони використовуються при створенні найпопулярніших овочевих та м’ясних страв, без яких не обходиться жодна трапеза. Гарні та місцеві білі баклажани. Їх обсмажують на вугіллі і подають із зеленню під присипкою із подрібненого твердого сиру.

Трохи кислуватий і ніжний, неначе крем, сир із козиного молока під назвою «хлоро» є гордістю місцевих сироварів і дуже популярний серед туристів-гурманів.

У всіх ресторанах, барах та кафе на Санторіні можна пригоститись чудовими місцевими винами. Таких вин ви не скуштуєте більше ніде, адже виноград, вирощений на вулканічному грунті, має унікальний смак.

З м’ясних страв варто скуштувати страву з яловичини «стіфадо», в’ялений свинячий окіст «апоксті», м’ясо кролика під яєчним соусом, найсмачнішу домашню ковбаску.

Скільки на Санторіні таверн, барів, пляжних грилів, кафе, ресторанів вам не скаже ніхто, крім грецької податкової служби. Більшість із них приваблюють не тільки чудовою кухнею, а й можливістю насолодитися чудовими панорамами, що відкриваються з їхніх терас.

За 25 € можна повечеряти удвох, якщо замовити в кафе чи таверні салати, холодну закуску, по одній гарячій страві та пляшечку місцевого вина. Вечеря щільніше, з двох гарячих страв, і трохи більшої кількості алкоголю коштуватиме 35-40 € на двох. У модних фешенебельних ресторанах ціни, як правило, вдвічі вищі.