Замок Іф

У середні віки невеликий вапняковий острів Іф служив притулком для піратів та розбійників. Але в 1516 Франциск I вирішив звести на ньому фортецю для захисту Марселя від загарбників. Будівництво тривало з 1524 до 1531 року.

Новий замок мав жахливий вигляд, але, на думку військових інженерів, абсолютно не придатний для оборони з кількох причин. По-перше, його стіни поспіхом склали з дуже неміцного каменю. А по-друге, сам проект виявився не надто вдалим – будівля була маломісткою і не давала можливості відбивати атаки ворога з усіх боків.

Перевірити на ділі стійкість і функціональність фортеці так і не вдалося, оскільки за всю свою історію вона жодного разу не зазнала нападу. Хоча існує легенда, що Карл V, побачивши її, передумав штурмувати Марсель. Тобто деякою оборонною силою замок Іф все-таки мав.

Фундамент триповерхового форту загальною площею 30 тис.кв.м. є скеля. Споруда має форму квадрата шириною 28 м. У трьох його кутах знаходяться круглі вежі з амбразурами: Могувер, Святого Крістофа та Святого Жауму.

Бастіони з’єднані між собою широкою терасою, під якою розташований внутрішній дворівневий двір-колодязь. На нижньому ярусі, вирубаному у скелі, розміщені камери та кухня, а на верхньому – каземати. У центрі двору – старовинна криниця з дубовим валом, ланцюгом та баддією.

Праворуч від виходу із замку знаходяться «казарми Вобана» – караульне приміщення, в якому тривалий час був гарнізон солдатів. Також на території фортеці є церква та маяк.

З 1580 замок Іф став офіційною державною в’язницею і поступово набув репутації найстрашнішого місця ув’язнення в Старому Світі. А марсельці прозвали його «надокучливою сусідкою»: їм не подобалося, що поряд із містом знаходиться подібний заклад.

Із фортеці було практично неможливо втекти. Висічені в скелі камери, потужні грати, гостре каміння по периметру будівлі, сильні течії в прибережній акваторії – все це позбавляло ув’язнених будь-якої надії на здобуття волі.

Внутрішній двір-колодязь

Варто зазначити, що у важких умовах у замку Іф утримувалися лише бідняки та небезпечні злочинці. Їх поміщали в «яму» – нижні камери без вікон, вентиляції та джерел світла. Після смерті тіла арештантів загортали у сукно та викидали у море.

Багатам за певну плату надавалися більш комфортні «апартаменти» у верхній частині фортеці. З їхніх вікон було видно море та сонце. Крім того, заможним ув’язненим дозволялося гуляти терасою головної вежі.

Як в’язниця замок Іф функціонував до 1830 року. За даними історичних джерел, за 250 років у його стінах замку побувало щонайменше 3500 в’язнів, більшість із яких закінчила там свої дні. Серед них було багато протестантів, які вважалися у XVI столітті чи не найголовнішими ворогами держави. Також у в’язницю поміщали політиків, неугодних монаршій родині, бандитів, убивць тощо.

Замок Іф був місцем укладання багатьох вельмож та історичних особистостей. Найпершим в’язнем страшної в’язниці вважається шевальє Анзельм, звинувачений у змові проти короля. У камері він провів небагато часу. Документи свідчать, що дворянин наклав на себе руки.

Свого часу в катівнях фортеці томився Оноре де Мірабо – один із найкращих ораторів в історії Франції та революційний діяч. Він просидів у в’язниці півроку. Відомо, що Мірабо утримувався у розкішній камері і навіть влаштовував прийоми.

В’язнем замку Іф був капітан судна «Святий Антоній» Жан-Батіст Шато. Здійснюючи подорож з Лівану до Марселя, він привіз у місто чуму, що забрала безліч життів. Цей злочин було скоєно ненавмисно, але капітана все одно засудили до ув’язнення.

У похмурій фортеці побував і ідеолог Французької революції генерал Клебер, щоправда, вже по смерті. Його труна знаходилася у підземеллях майже 20 років.

Останній арештант замку Іф – Гастон Крем’є – керівник Паризької комуни. Його доставили до камери 1871 року, вже після офіційного закриття в’язниці. Там його і розстріляли.

Французький історик Ален Деко з іронією зазначав, що замок Іф набув неймовірної популярності завдяки двом в’язням: Едмону Дантесу, вигаданому Олександром Дюма, і таємничій Залізній масці – арештантові, який реально існував, але ніколи не був у в’язниці, що описується. Так чи інакше сьогодні керівники музейного комплексу на острові Іф використовують літературну славу замку на 100%.

Туристам, які відвідують фортецю, показують камеру на першому поверсі, в якій нібито перебував головний герой роману «Граф Монте-Крісто» – людина з неймовірними вольовими якостями, яка несправедливо засуджена і зуміла помститися кривдникам. Ця в’язниця з’єднана лазом з іншим приміщенням, згадуваним у книзі, – камерою абата Фаріа, який був другом та наставником Дантеса. Священик був справжньою особистістю з цікавою долею, але в замок Іф його не заточували. У фортеці розміщена експозиція матеріалів, що стосуються твору Дюма та імені Монте-Крісто, а також різноманітні кіноверсії твору.

Один із казематів другого поверху представлений як темниця Залізної маски. Ким був цей історичний персонаж, досі незрозуміло. Відомо, що його утримували в різних в’язницях за часів Людовіка XIV, і на ньому завжди була одягнена маска, щоправда, не металева, а оксамитова. Найпопулярніша версія свідчить, що таємничий в’язень був братом-близнюком французькому королю. Саме цю гіпотезу описано у романі Дюма «Віконт де Бражелон».