Тут заборонені коти і кладовища: місто з одними з найдивніших правил у світі

До цього населеного пункту можна дістатися повітряним шляхом – переліт з Осло займає приблизно три години.

На території норвезького архіпелагу Шпіцберген, значно далі від Полярного кола, розміщене Лонгʼїрбюен – найбільш північне постійне поселення планети. Деталі про особливості побуту в цьому місці висвітлює видання Express.

Згідно з інформацією перепису населення 2026 року, у Лонгʼїрбюені проживає орієнтовно 2512 осіб. Цей населений пункт охоплює лише 10,4 квадратного кілометра, однак забезпечений усім потрібним для зручного існування: дитячим садком, навчальним закладом, храмом, поштовим відділенням, закладом харчування і навіть музейною установою. Проте, продуктовий супермаркет у поселенні функціонує лише один, тому місцеві мешканці та мандрівники звикли покладатися виключно на нього.

Варто зазначити, що у Лонгʼїрбюені вулиці позначаються виключно номерами, не маючи власних назв. Мандрівникам, які мають намір відвідати цей регіон, слід заздалегідь ознайомитися з особливими нормами, зумовленими його географічною віддаленістю, включаючи заборону на утримання котів та ліміти на обсяг алкогольних напоїв, що дозволено придбати одній особі протягом місяця.

Попри поширені повідомлення про нібито заборону на смерть у Лонгʼїрбюені, насправді на території поселення існує заборона на поховання померлих, що нерідко спонукає смертельно хворих жителів до переїзду на материкову частину країни. Ця заборона на поховання була впроваджена у 1950 році, коли з’ясувалося, що тіла людей, які померли під час пандемії грипу 1918 року, не розклалися через екстремально низькі температури. Це спричинило занепокоєння, що поховані останки все ще можуть містити життєздатні штами небезпечних вірусів.

Крім того, у цьому населеному пункті функціонує Університетський центр Шпіцбергена – найбільш північна освітня та науково-дослідна установа планети, що знаходиться на 78° північної широти. Студенти тут опановують галузі знань, тісно пов’язані з природним довкіллям: біологію Арктики та геофізику Арктики.

Сам населений пункт лежить у долині на узбережжі фіорду Адвент-фіорд, а місцеві пейзажі зачаровують – довкола здіймаються гірські вершини та льодовикові масиви. Проте, серед гостей поселення зустрічаються не тільки мандрівники: тут часто можна спостерігати оленів та китів, а найважливіше – білих ведмедів. Саме з цієї причини місцеві мешканці змушені мати при собі зброю, щойно вони залишають межі забудови.

Чимало людей хибно припускають, що найменування цього міста пов’язане з його віддаленістю або тривалими полярними ночами. Однак насправді Лонгʼїрбюен отримав свою назву на вшанування пам’яті його засновника – Джона Манро Лонгʼїра, а не внаслідок тривалості полярного дня чи географічної відокремленості.

Незважаючи на жорсткий клімат та від’ємні температурні показники протягом усього року, населений пункт став значним науковим та освітнім осередком. Сектор туризму також набуває все більшого значення в регіональній економіці: лише у 2016 році Лонгʼїрбюен прийняв 115 тисяч мандрівників, з яких 35 тисяч прибули на круїзних суднах з інших країн.

Потрапити до цього поселення можливо повітряним сполученням – переліт з Осло займає приблизно три години, тоді як з Тромсе – всього 90 хвилин.

Раніше туристичний портал GT надавав інформацію про інший невеликий європейський населений пункт – французьке село-музей Шатонеф-ан-Оксуа, де постійно проживає лише 76 осіб. Незважаючи на мінімальну кількість жителів, щорічно цей пункт відвідує близько 100 тисяч мандрівників, переважно завдяки замку XII століття та добре збереженій середньовічній архітектурі.