Аральське море

У 1989 році озеро розпалося на дві ізольовані водоймища — Північне (Малое) і Південне (Велике) Аральське море. На 2003 рік площа поверхні Аральського моря становить близько чверті первісної, а обсяг води – близько 10%. У 2014 році східна частина Південного (Великого) Аральського моря повністю висохла, досягнувши того року історичного мінімуму площі всього моря 7297 км². Тимчасово розлившись навесні 2015 року (до 10780 км. всього моря), до осені 2015 року його водна поверхня знову зменшилася до 8303 км.кв.

У історичну епоху відбувалися суттєві коливання рівня Аральського моря. Так, на дні, що відступив, були виявлені залишки дерев, що росли на цьому місці. Проте, з початку систематичних спостережень у ХІХ столітті рівень Арала мало змінювався. У 1930-х почалося масштабне будівництво зрошувальних каналів, яке особливо інтенсифікувалося на початку 1960-х. З 1960 по 1990 рік площа зрошуваних земель у Центральній Азії збільшилася з 4,5 млн. до 7 млн. га. Вимоги на воду народному господарстві зросли з 60 по 120 км³ на рік, у тому числі 90 % посідає зрошення. Починаючи з 1961, рівень моря знижувався зі зростаючою швидкістю від 20 до 80-90 см/рік.

Клімат в районі Аральського моря (над колишньою акваторією та в радіусі 50-100 км від неї) став континентальнішим і посушливішим, зими стали холоднішими (на 1-3 градуси). На місці дна моря, що відступило, утворилася піщано-соляна пустеля; при сильних вітрах (які спостерігаються в даному регіоні протягом 30-50 днів на рік) над висохлим дном розвиваються інтенсивні курні бурі, шлейф пилу досягає в довжину 200-300 км, і, залежно від напрямку вітру, досягає таких міст, як Кзил-Орда, Байконур, Байконур. д., виявляючись у вигляді імли білого кольору, що погіршує прозорість повітря (дальність видимості). Оскільки сольові відкладення на висохлому дні містять велику кількість хімудобрив і отрутохімікатів (які використовувалися в сільському господарстві і змивалися з полів у річки і далі потрапляли в море), вдихання такого повітря може негативно позначатися на здоров’ї людей та тварин цих регіонів.

Внаслідок обмілення різко зросла солоність Арала, що викликало вимирання багатьох видів флори та фауни, пристосованих до меншої солоності. Море втратило рибогосподарське значення. Порти Аральськ, Муйнак та Казахдар’я втратили значення та були закриті. Більшість фахівців не бачать шляхів відновлення рівня всього моря, крім радянського проекту з повороту сибірських річок. 2005 року Казахстан побудував Кокаральську греблю, що відгородила Мале море від Великого. Завдяки цьому води Сирдар’ї накопичуються в Малому морі, рівень тут зріс, солоність зменшилася.

У Каракалпакстані поліпшенням екологічної обстановки населення прибережних районів Аральського моря багато займався Чаржоу Абдиров — академік, Віце-президент Академії наук Республіки Узбекистан. З 1994 року, окрім медичних досліджень та організації медичних заходів, будучи депутатом Олій Мажлісу Республіки Узбекистан, він очолював Комітет з питань довкілля та охорони природи, брав активну участь у підготовці законодавчих актів з питань екології та вирішення проблем населення цього регіону. Проте, з узбецького боку процес усихання моря найактивніший (води Амудар’ї не доходять до моря).