Озеро Ріца

Озеро Ріца – це одне з тих місць, побувавши в яких хочеться знову і знову сюди повертатися. Незвичайна краса самого озера та навколишньої природи настільки вражає уяву, що ще довго Ви згадуватимете ці казкові пейзажі.

По мальовничій ущелині річки Бзиб на висоту 1000 м над рівнем моря піднімається найвідоміша в Абхазії дорога – дорога на Рицу. На шляху Вам зустрінуться й інші визначні пам’ятки – руїни Бзибської фортеці IX-X ст., збудована приблизно 700 років тому сторожова вежа Хасан-Абаа, незвичайний природний «сапфір» – Блакитне озеро, водоспади Дівочі сльози та Чоловічі сльози. давнину. Але найпрекрасніша, найнезвичайніша, най-сама – безперечно красуня Ріца.

Понад 1000 років тому частина гори Пшечішха внаслідок усунення земної кори обрушилася в долину річки Лашипсе. Не маючи більше можливості витекти, вода річки стала накопичуватися в глибокій улоговині, що утворилася, і згодом перетворилася на це дивовижне по красі озеро довжиною майже 2000 метрів. Довжина озера – 1704 м-код, ширина досягає 447 м-коду. Глибина становить 150 метрів, але, незважаючи на це, вода Ріци порівняно тепла, і влітку досягає температури +17…+20 градусів за Цельсієм.

Вода в Ріці настільки чиста, що добре проглядається до глибини 8-10 метрів. А ось колір води змінюється в залежності від пори року. Річ у тім, що вода Ріци, на відміну води у Блакитному озері, «жива». Тут водиться риба – струмкова форель, добре ростуть мікроскопічні водорості – фіто-планктон. Крім того, в озеро впадають дві річки – Лашипсе та Юпшара. Прозорість води цих річок відрізняється, що призводить до відмінності у кольорі води самого озера. Навесні та влітку поверхня озера зеленувато-жовта, а ось восени та взимку – холодного насиченого синього кольору.

Велика водна площа озера створює підвищену вологість як безпосередньо на території Рици, так і в околицях. Можна сказати, що озеро Ріца формує свій мікроклімат. Тут панують вітри, що дмуть із ущелини Юпшара в ущелину Лашипсе. У особливо негоду над водною гладдю озера можна спостерігати дивовижне явище – грозові хмари на великій швидкості пропливають прямо над водним дзеркалом, ледь не торкаючись поверхні.

Озеро Ріца з трьох сторін охороняють неприступні варти – високі лісисті гори з засніженими вершинами, схожими на білі шапки, що вкривають «голови» гордих красенів від сильних вітрів. Три ці гірські масиви – Пшегішха заввишки 2222 м над рівнем моря, Аріхуа (Ріхва) – 2700 м над рівнем моря, та Ацетук (вершина – Агапста) – 3261 м над рівнем моря. Ці високі гори з давніх-давен були героями національних легенд про походження озера.

Місцеві мисливці давно знали про існування великого озера високо в горах, але відкрито та нанесено на карту воно було лише у 1865  г. А до цього моменту місцеві жителі складали поетичні легенди про загадкове озеро, приховане від сторонніх очей трьома надійними стражами – високими горами.

Колись на цьому місці була долина і текла по ній річка. На казкових пасовищах уздовж берегів пасла череда дівчина-красуня на ім’я Ріца, єдина сестра трьох братів — Агепсти, Ацетука та Пшегішхи. Вдень брати полювали, вечорами збиралися біля домівки. Ріца готувала вечерю, брати, милуючись нею, співали. Пішли якось брати на полювання у далекі гори. Минув день, другий, вони не поверталися. Ріца, сумуючи за ними, дивилася на дорогу і співала своїм чарівним голосом.

Почули її голос два лісові розбійники Гега та Юпшара. Побачивши красуню, вони вирішили її викрасти. Юпшара схопив її і поскакав на своєму коні долиною. Крики про допомогу почули брати. Вони помчали навздогін. Пшегішха кинув у розбійників богатирський меч, але схибив. Меч упав і перекрив річку. Вода стрімко почала заливати долину і за мить перетворила її на озеро.

Допомогла допомога окрилила Ріцу, і вона з останніх сил вирвалася з чіпких рук розбійників, але, не втримавшись на ногах, впала в озеро, що вирує. Хоч як не намагалися брати, але врятувати сестру не вдалося. Ріца залишилася під водою. Тоді Пшегішха схопив Юпшару і жбурнув його в озеро. Але води Ріци не прийняли лиходія, бурхливий потік поніс його до моря.

За ним побіг Гега, але не зміг урятувати друга. Тоді й він приєднався до нього. А брати від страшного горя скам’янілі й перетворилися на високі гори. Стоять вони й досі над озером, охороняючи спокій Ріци.

Давним-давно в долині річки Лашипс жило одне абхазьке плем’я. Люди цього племені жили просто, займалися сільським господарством, ходили на полювання та вирощували худобу. Але найбільше славилися вони на всю Абхазію своєю небувалою гостинністю. Дізнався про це диявол і вирішив оселитися в цьому маленькому гірському селищі, щоб сіяти ворожнечу і чинити безлад у серцях горян. Тоді спустився з неба пророк у вигляді звичайного мандрівника. Пройшов по всьому селу, але ніхто так і не покликав його до хати. І лише одна бідна старенька привітно прийняла його. Але не було чим пригостити мандрівника старій – тільки каміння було в хаті. Вона варила це каміння, щоб хоч якось заспокоїти голодних своїх онуків. Побачивши це, пророк попросив вийняти каміння з казана і перетворив їх на галушки.

Залишаючи гостинний будинок, пророк наказав старій: «Спати сьогодні не лягай. Як почуєш уночі шум річки, гуркіт грому і жахливий гуркіт, виводь дітей на ту вузеньку освітлену стежку. Іди по ній і нікуди не повертай. Тоді стежка приведе вас у місце, де ви зможете врятуватися та оселитися». Стара зробила все, як сказав пророк. А вранці пішла вона подивитися, що сталося з її селом. Прийшла стара до ущелини річки і побачила, що села немає більше. А на місці його тепер сяє гарне синє озеро. Закричала стара в жаху “Рицха!” – що у перекладі з абхазького означає «жалюгідні, нещасні».

Взяла стара онуків і спустилася з ними до берега моря, де вони й оселились. А на згадку про нещасних людей потонулого селища навчила вона онуків своїх гостинності та привітності, взаємної поваги та працьовитості.

Як відомо, все красиве завжди вражає масу легенд та загадок. Ріца з її невимовними краєвидами не стала винятком. Першим побачив та описав це високогірне диво відомий російський ботанік Микола Альбов. Він піднявся на вершину гори Ацетук, звідки відкривається незвичайний вид на все озеро та навколишні околиці. Описана Альбовим картина настільки зацікавила вчених та географів, що було вирішено спорядити експедицію для вивчення озера та навколишніх гір. У 1929-1930  гг. одна за одною до озера піднімалися спочатку експедиція «Кримсько-Кавказького гірничого клубу», під керівництвом відомої мандрівниці та вченої Євгенії Морозової-Попової, а потім експедиція Наркомздоров’я Абхазії. За результатами проведених досліджень озеро було включено до путівника С. Анісімова під назвою «Абхазькі Альпи». З тих пір Ріца стала одним з найчастіше відвідуваних природних об’єктів в Абхазії.

Під враженням від побаченого пишноти самого озера і навколишніх гір, річок і водоспадів, було створено сотні пісень і віршів, написано десятки картин. Одним із найяскравіших прикладів визнання краси та унікальності Ріци є той факт, що, маючи у своєму розпорядженні тисячі місць у різних куточках СРСР, І.І. Ст. Сталін вибрав як місце для будівництва своєї дачі саме Ріцу.

І до цього дня стоїть на березі озера скромна, затишна дача… Все тут залишилося незмінним, наче радянські вожді лише ненадовго покинули ці місця.

Подорож на озеро Ріца стане незабутньою пригодою. Тут можна не тільки насолодитися мальовничими краєвидами та вологою прохолодою гірських річок та самого озера, але й покататися на катамарані або перекусити у пацху з чудовим видом на воду та гори. Любителі історії знайдуть для себе багато цікавого, завітавши на дачу «Вождя всіх народів».