Шотландія

Подорож Шотландією викликає бурю емоцій. Вона вражає величністю своєї незайманої природи: смарагдових пагорбів і гір, чиї вершини ховаються в туманному серпанку, безкрайніх долин, усіяних квітучим вереском, аскетичних скелястих островів. Шотландія знаменита своїми старовинними замками, що зберігають безцінні витвори мистецтва, нескінченними пляжами, полями для гольфу, чудовою кухнею. Помилуватися цією відстороненою і трохи похмурою красою сюди щороку приїжджає понад 2 мільйони людей. Відпочинок у Шотландії належить до категорії дорогих, і більшість туристів – представники заможних країн Західної Європи та американці. Багато хто з них володіє тут нерухомістю.

Батьківщина віскі та гольфу, волинки та картатого кілта неймовірно самобутня. Самі шотландці і сьогодні відчувають свою індивідуальність, мають особливу систему цінностей, власну історію та традиції, що відрізняються від англійських. Ви самі зможете в цьому переконатися, адже в яку пору ви не приїхали б у Шотландію, неодмінно виявитеся свідком одного з фестивалів, театралізованих вистав або традиційних спортивних змагань, точна кількість яких невідома навіть самим шотландцям.

Відомо, що у перші століття I тисячоліття зв. е. Більшість сучасної території Шотландії було заселено кельтськими племенами, прониклими сюди з Ірландії. Винишуючи і частково асимілювавши аборигенне населення, вони сформували народність, яку прийнято називати «пікти». Так це добре організоване войовниче плем’я назвали римляни, котрі безуспішно намагалися підкорити північні землі острова Британія. «Piktus» у перекладі з латині означає «розфарбований»: вояки-пікти, що билися без обладунків, татуювали свої тіла візерунками.

Ще з XI століття Англія, південна сусідка Шотландії намагалася завоювати королівство, але шотландцям довгий час вдавалося відстоювати свою незалежність. Військові дії між країнами то затихали, то знову спалахували, чому чимало сприяла і внутрішня боротьба шотландських кланів за престол. Претенденти на корону часто гласно чи таємно намагалися заручитися підтримкою Англії, яка вміло зіштовхувала їх лобами, використовуючи міжусобиці для вторгнень, а часом ініціювала альянси, засновані на шлюбах між англійськими та шотландськими королівськими династіями.

У XVI столітті Шотландію вражали релігійні чвари. Місцева знать та буржуазія підтримали лідера шотландської Реформації Джона Нокса, учня Кальвіна. Однак монархічна династія Стюартів, як і раніше, була віддана католицизму. Знаковою жертвою релігійного протистояння між протестантами та католиками стала Марія Стюарт, яка відмовилася змінити віру. У 1603 році її син, шотландський монарх Яків VI, вступив на англійський трон, проте, незважаючи на загального правителя, дві країни, як і раніше, були налаштовані по відношенню один до одного недружелюбно.

Протягом XVII століття парламентами Шотландії та Англії були зроблені спроби об’єднати обидві держави, але лише у 1707 році, у період правління королеви Анни, останньої представниці династії Стюартів на англійському престолі, було прийнято Акт про Унію, який затвердив утворення єдиного королівства Великобританія. Парламент Шотландії припинив своє існування. Але в документі було закріплено такі важливі для шотландців постулати, як пріоритет пресвітеріанської церкви та незалежний статус правової системи.

У 1998 році парламент Великобританії прийняв Акт, який повернув Шотландії право мати власний парламент та уряд.

За словами англійського письменника Джорджа Оруелла, найяскравішими особливостями британців є «показна холоднокровність, ввічливість, повага до закону, підозріле ставлення до іноземців, сентиментальна прихильність до тварин, лицемірство, підкреслення станових та класових відмінностей та пристрасть до спорту». Жителі Шотландії не преминуть помітити, що ці слова стосуються головним чином англійців. Самі ж англійці, на невдоволення шотландців, не схильні визнавати різницю між словами «британець» і «англієць», хоча суперечливість шотландського національного характеру, в якому поєднуються похмурість і гумор, розважливість і щедрість, зарозумілість і терпимість, чутливість і впертість. У той час як англійці можуть бути привітними залежно від обставин, шотландцям притаманні щира люб’язність та гостинна привітність. Англійська література густо приправлена ​​дотепами на адресу шотландців, а ті, своєю чергою, часто називають об’єднання двох країн весіллям з примусу. На відміну від англійців, шотландці ніколи не були ні під римською, ні під франко-нормандською владою, і це є додатковим предметом їхньої гордості.

Твердження протестантизму тут, на відміну Англії, часто супроводжувалося трагічними подіями, що загартувало характер прибічників Реформації, багато в чому зробивши їх догматиками. У віддалених куточках Шотландії досі вважають куховарство, прибирання або читання преси в неділю найсерйознішими гріхами. Шотландські католики також значно ортодоксальніші, ніж англійські.

Шотландці, що гостро відчувають свою національну ідентичність, проте прекрасно усвідомлюють економічну вигоду свого союзу з Англією. Яскраве підтвердження цього – результати референдуму про незалежність, проведеного в 2014 році з ініціативи Шотландської національної партії: 52% шотландців підтримали збереження єдиної країни.

Дух незалежної Шотландії особливо відчувається у її північних районах, заселених гелами – шотландськими горцями. Вони мають власний спосіб життя, у якому досі присутнє поняття клановості, яка утвердилася тут у Середньовіччі. Відлуння старого родового ладу все ще зберігаються на прізвищах шотландців гельського походження, які починаються зі слова «Мак» (по-гельськи – «син»). Багато жителів гірських сіл і сьогодні мають спільне прізвище.

Під час народних свят шотландці, бажаючи підкреслити прихильність до традицій, вбираються в парадний гельський одяг: ошатні білі сорочки з відкладними комірами, картаті спідниці у велику складку (кілт), короткі сукняні куртки і пледи, які накидаються на плечі. Кілт і плед робляться з особливої ​​тканини тканини – тартана. Кожен шотландський клан мав власне забарвлення цієї тканини. Наприкінці XVIII століття цей одяг став формою шотландських гвардійських полків. Сьогодні кілт носять і хлопчики-підлітки, і дорослі чоловіки, і посадовці.

Незважаючи на те, що офіційна валюта Великобританії є англійським фунтом, Шотландія має право на випуск власних грошей. Це теж фунт, але купюри мають відмінності у дизайні. Втім, гарантовано витратити шотландські фунти можна лише на території Шотландії, в інших регіонах Великобританії магазини можуть їх не прийняти. Така екзотична купюра – непоганий сувенір із цього гірського краю.

Шотландія «захопила» третину території країни та три архіпелаги – Гебридські, Оркнейські та Шетландські острови. Її північне та західне узбережжя омиваються водами Атлантики, а східні береги виходять до Північного моря. Від острова Ірландія Шотландію відокремлює Північну протоку, що з’єднує Ірландське море з Атлантичним океаном. Західне та східне узбережжя Шотландії з’єднані Каледонським каналом, частиною якого є знамените озеро Лох-Несс.

Гориста Шотландія здавна поділена на два регіони: історичні області Лоуленд та Хайленд. Лоуленд знаходиться на південному сході, включає Південно-Шотландську височину і низовини Шотландські рівнини. Втім, рівнинною цю територію можна назвати лише умовно: у її центрі пролягає ланцюг пагорбів вулканічного походження, всюди розкидані сотні дрібних скелястих кряжів. Лише річкові заплави займають низовини з родючою землею та пишні пасовища. У Лоуленді мешкає близько двох третин населення, тут же зосереджено більшість великих ферм та промислових підприємств. Тут розташовані найбільші міста Шотландії – столиця Единбург і Глазго.

На північному заході знаходиться Хайленд, або Шотландське високогір’я. Це особливий світ із безмежними просторами дикої землі, ланцюгами скелястих гір, перетнутих вузькими долинами з річками, водоспадами та озерами, глибокими фіордами, що виходять до моря. Відкриті океанічним вітрам західні гірські схили позбавлені деревини, а східні хребти вкривають розкішні шотландські сосни, ялини та листяні дерева. Вище межі лісу панують вересові пустки, болота та зарості папороті. У південній частині Хайленду пролягають Грампіанські гори, найвищі у Британії, з вершиною Бен-Невіс (1343 м).

Завдяки тому, що Шотландія має необмежені можливості для найрізноманітнішого відпочинку, туристичний сезон тут триває цілий рік. Але масово мандрівники «окупують» її з травня до серпня, а також у період новорічних та різдвяних свят.

Травень, коли офіційно відкривається сезон, – найсонячніший місяць на рік.
До полудня повітря в рівнинній частині Шотландії прогрівається до +15 ° С, у північних районах трохи прохолодніше. Влітку навіть у найтепліші дні температура повітря не перевищує +23 °С, досить часто трапляються похолодання. Якщо вирішите вирушити в гори, одягайтеся тепліше: тут зазвичай не більше +15 °С.

Літо – це час, коли долини та нагір’я вкривають яскраві килими квітучого вересу, а західне узбережжя, що омивається блакитними океанськими водами, стає комфортним для пляжного відпочинку. Шотландські пляжі з білим піском, що йдуть за обрій, – одні з найкрасивіших на планеті, але врахуйте, що температура води біля узбережжя ніколи не перевищує +20 °С. На літо припадає і розпал рибальського сезону.

У вересні ще досить тепло (близько +15 °С), але починаються дощі, щоправда, короткочасні. У жовтні погода різко погіршується: небо затягують дощові хмари, стає сирим та вітряним. Разом з тим, серфінгісти вважають, що найкращі хвилі на узбережжі – саме у жовтні. Листопад приносить посилення вітру та шторми. Температура на Шотландських рівнинах близько +8 °С, а у гірських районах випадає перший сніг, трапляються заморозки.

Зима в рівнинних районах досить м’яка, але сира і легковажна: температура повітря зазвичай коливається від -2 до +4 ° С, часто йде сніг з дощем. У горах цієї пори снігово, температура може опускатися до -10 °С. З грудня у Шотландії розпочинається гірськолижний сезон, який триває до квітня.

Цей історичний регіон чітко поділяється на східну та західну частини не лише географічно, а й завдяки характеру її мешканців. Жителі сходу вважають себе витонченими людьми з добрим смаком. Шотландці, які проживають на заході, в тому числі і в Глазго, не претензійні і вважають, що їхня головна гідність – добросердечність і реалістичність.

Едінбург

На сході Шотландії, вздовж мальовничого берега затоки Ферт-оф-Форт, розкинулося одне з найкрасивіших міст Європи – Едінбург, який став столицею Шотландського королівства під час царювання Давида I (1124-1253). Яким би шляхом ви не прибули в це місто, що стоїть між морем і пагорбами, перше, що з’явиться погляду – це замок, що височить над базальтовим кряжем.

Замкові наверши ніби встромляються в небо, а гостроверхі дахи, шпилі та башти старого міста утворюють ламану лінію горизонту. Вона тягнеться від зубчастих стін твердині до палацу Холірудхаус, що ховається під зеленою горою, що має назву «Трон короля Артура». На її вершині розташований найкращий оглядовий майданчик Единбурга.

На території замку знаходиться найстаріша будівля столиці – крихітна каплиця королеви Маргарити Шотландської. Вона була збудована на початку XII століття. Тут зберігаються шотландська корона, скіпетр та меч – одні з найдавніших королівських регалій Європи.

Вулиця Ройал-Майл (Королівська миля), що тягнеться від широкої еспланади перед замком Единбурзького до королівського палацу Холірудхаус, була центром міського життя до кінця XVIII століття і досі залишається досить жвавою. Тут під час знаменитого літнього Единбурзького фестивалю відбувається ефектний театралізований військовий парад. Спускаючись вулицею, ви побачите чудові будівлі – зразки британської архітектури XVI-XVIII століть. Вузькі алеї віялом розходяться від Ройал-Майл. У їх прольотах можна побачити Пентлендські пагорби на півдні, що мелькають між високими будівлями, Північне море на сході, і віддають сріблом води затоки Ферт-оф-Форт на півночі.

Наприкінці Королівської милі розташований палац Холірудхаус, резиденція Її Величності королеви під час перебування у Шотландії. Палац, закладений Яковом IV у 1498 році, добудовувався за Якова V і Карла II. В офіційних апартаментах висять чудові французькі та фламандські гобелени, розставлені меблі XVIII століття. У тронному залі королева Великобританії призначає посади вищих чиновників і нагороджує гідних.

Спустившись до підніжжя пагорбів, ви опинитеся в серці Единбурга – на Прінсіз-стріт, одній з найжвавіших вулиць Європи. Вона приведе вас у Нове місто, що розкинулося під покровом середньовічних споруд на дальньому кінці долини. Цей витончений комплекс вулиць та круглих площ – чудовий приклад міського планування XVIII століття.

У столиці приємно провести час, повільно оглядаючи численні музеї та галереї, де зберігаються витвори мистецтва, створені від епохи Середньовіччя до ери постмодернізму.

Едінбург – не лише адміністративний, історичний, а й гастрономічний центр Шотландії. Тут більше ресторанів на душу населення, ніж у будь-якому іншому місті Великій Британії. У жвавих кафе на Ройял-Майл та на просторій площі Грассмаркет поблизу замку можна насолодитися трапезою у супроводі музики. На Ройал-Майл знаходиться таверна «Дікон Броді», описана в моторошному творі Роберта Стівенсона «Історія доктора Джекіла та містера Хайда». Роуз-стріт знаменита своїми пабами, де після змагань з регбі веселяться чи сумують уболівальники. На цій же вулиці знаходиться одне з найкращих кафе Едінбургу – “Ебботсфорд”.

Приграниччя та східні землі

Вирушивши на південь від Единбурга дорогою, що веде через мальовничі пагорби, ви опинитеся в прикордонних з Англією районах. Ця частина Шотландії завжди першою давала відсіч римлянам та англійцям, стримуючи їхні спроби прорватися північ. Сьогодні тут мирний пастуший край із хвилястими грядами зелених пагорбів та чистими річковими потоками. Основне заняття місцевих жителів – землеробство, виготовлення твіду та в’язаних виробів. Річка Туїд, що протікає тут, – відмінне місце для лову форелі і лосося.

На південному березі річки знаходиться маєток Ебботсфорд, збудований на початку XIX століття сером Вальтером Скоттом за власним проектом. Симпатичний будинок, зведений у старошотландському стилі, наче дивиться на річку і виглядає неймовірно романтично. Ебботсфорд, яким досі володіє один із нащадків Скотта, сповнений спогадами про знаменитого письменника. Тут розташований музей, де зберігається чудова колекція історичних реліквій, обладунків та зброї, серед них – рушниця Роба Роя, меч Монтроза та чаша принца Карла Едуарда.

Проїхавши 3 км далі на південь, ви потрапите в чарівне місто Мелроз, що розкинулося біля підніжжя потрійної гряди Ейлдонських пагорбів. На одному зі східних схилів стоїть римська фортеця, звідки відкривається чудовий краєвид на пагорби, що тікають на захід, до Галлоуея. У самому місті найбільше вражають руїни Мелрозського абатства XII століття, які досі залишаються архітектурною поемою. Славу місту принесло і винахід місцевим спортклубомовидності регбі «грай всемером», що стала відомою у всьому світі. У містах прикордонних районів до регбі мають особливу пристрасть. Поблизу розташовані мальовничі середньовічні монастирі: Драйборо, де похований Вальтер Скотт, Келсо і Джедборо.

На півдні Шотландії є кілька особливо вражаючих величних маєтків, в яких можна помилуватися видатними колекціями полотен та меблів. Серед них – замок Флорз, резиденція герцога Роксборо, один із замків герцога Букклейхського – Баухілл, будинок графів Хаддінгтонів – Меллерстейн, збудований у XVIII столітті знаменитим шотландським архітектором Робертом Адамом.

На схід від Единбурга, на південь від затоки Ферт-оф-Форт лежить історична місцевість Лотіан. Тутешні пагорби та поля вкриває пишна рослинність, а розташовані в цих місцях майданчики для гольфу вважаються одними з найкращих у Великій Британії. У бухті Аберледі – чудові місця для спостереження за птахами, а також чудові, облямовані дюнами піщані коси та безліч замків.

За 10 км від узбережжя, біля міста Хаддінгтона, розташований Леннокслав – резиденція герцога Гамільтонського. Саме місто з ретельно відреставрованими будинками XVII-XVIII століть також заслуговує на відвідування.

На східному узбережжі знаходиться заповідник Сент-Аббс-Хед. Він розмістився на мальовничому скелястому мисі, що виступає у Північне море. Це пташиний рай: на скелях тут гніздяться колонії кайр, бакланів, дурниць, сріблястих чайок і гагарок. Ці місця найкраще підходять для підводного плавання у всій Шотландії. Нирці повинні отримати дозвіл у наглядача заповідника.

На північній стороні широкої сріблястої затоки Ферт-оф-Форт лежить графство Файф. Тут всюди рудники та промислові підприємства, але життя місцевих міст і селищ відрізняється своєрідністю і чарівністю. У західній частині цієї землі, біля верхів’я річки, знаходиться село Кулрос, тут можна побачити найкрасивіші будинки з тих, що будувалися в містах Шотландії в XVI і XVII століттях.

На схід розташована стародавня столиця Шотландського королівства Данфермлін. Його головна пам’ятка – чудовий собор XII століття, де у 1329 році був похований один із найвидатніших королів Шотландії Роберт Брюс.

На півночі від Данфермліна, на узбережжі мису Файф-Несс розкинулися мальовничі рибальські порти – Ерлсферрі, Скет-Монанс, Піттенуїм, Анстратер та Крейл. Неподалік ви побачите Фолкленд-палас, мисливську резиденцію Стюартів, елегантний будинок Тарвіта з чудовою колекцією меблів, гобеленів, картин та замок Келлі XIV століття.

Найвідоміше місто Файфа – Сент-Андрус. Це батьківщина гольфу, тут є знамените Старе поле, на якому грають вже 800 років. У Сент-Андрусі розташований і один із найстаріших британських університетів, заснований у 1412 році. У цьому місті чимало чудових будов, а відомий він ще й тим, що довгий час був релігійним центром Шотландії. Свою першу проповідь реформатор церкви Джон Нокс прочитав саме тут.

Західні землі

На берегах річки Клайд, за 22 км від її дельти, розкинулося найбільше місто Шотландії – Глазго. За часів Середньовіччя він був авторитетним релігійним та освітнім центром королівства, а промислова революція XVIII століття перетворила його на одне з найбільш економічно розвинених і густонаселених міст Великобританії. Глазго багатів за рахунок кораблебудування та важкого машинобудування, і наприкінці XIX століття став другим за величиною містом Шотландії. Його солідну виробничу базу було зруйновано під час економічного спаду 70-х років минулого століття. Щоправда, за спадом був економічний і культурний розквіт 90-х років, і нещодавно ЄС визнав Глазго «містом високої культури».

Не все у культурному образі Глазго – досягнення останніх десятиліть. Собор XII століття Старому місті – єдиний шотландський середньовічний храм, який уникнув руйнації під час Реформації. Навпроти нього можна побачити триповерховий будинок «Провандс Лордшип» – це найстаріша світська споруда в місті (1471), що стала тепер музеєм. У старій частині знаходиться і Школа мистецтв міста Глазго, західне крило будівлі збудовано архітектором Чарлзом Ренні Макінтошем (1868-1928), одним із родоначальників стилю «ар нуво». У Глазго неодмінно варто відвідати Музей університету та Художню галерею мистецтв, яка за кількістю відвідувачів поступається лише лондонській Галереї Тейт. Тут виставлено вражаючу колекцію полотен, що включає роботи групи художників кінця позаминулого століття «Глазго бойз», які працювали в стилі імпресіонізму та постімпресіонізму, а також шотландських живописців, які творили у повоєнні роки.

Шосе, що проходить через центр Глазго, а потім перетинає річку Клайд, приведе вас до графства Ершир. Це батьківщина Роберта Бернса та район відомих курортів, таких як Ларге, Трун, Престуїк та Герван. З бухти Веймс ходить пором на острови Б’ют і Мілпорт, а з міста Ардроссана – Арран, улюблене місце недільного відпочинку шотландців, що проживають на Західному узбережжі. На Ерширі знаходяться одні з найкращих у Шотландії полівдля гольфу. Серед них – три майданчики для Відкритого чемпіонату, де він уперше і відбувся 1860 року.

Неподалік прибережного міста Ера, в провінційному Аллоуеї, стоїть будинок, де у 1759 році у селянській родині народився культовий шотландський поет Роберт Бернс. Поруч із ним знаходиться сучасна будівля, в якій розташувався музей, присвячений автору безсмертних балад.

На узбережжі поблизу міста Керкосуалда височить замок Калзін – одне з найбільших творів архітектора Роберта Адама. Тут можна помилуватися чудовою колекцією картин, зброї, меблів та порцеляни.

На південь від Ершира вздовж затоки Солуей-Ферт розмістилися Дамфріс, Галлоуей та інші симпатичні міста та селища. Далі вони змінюються дикими вересовими пустками. Цей клаптик суші закінчується півостровом Галлоуей, що має форму молота. Верхня частина «молота» відокремлена від моря затокою Лох-Райан, знаменитою своїми устрицями. У гавані затоки розташований Странрар – головний порт відправлення із Шотландії до Ірландії.

Вісім кілометрів на північ, у напрямку до міста Дамфріса, лежать великі руїни абатства Суітхарт. Сам Дамфріс, розташований на річці Ніт, уподобаною фореллю, – найбільше місто на південному заході Шотландії. Сюди наприкінці свого життя переїхав Роберт Бернс. Його будинок зберігся і перетворений на музей. Пам’ятник поетові стоїть на Хай-стріт.

У 12 км на південь від Дамфріса, на березі Солуей-Ферта, ви побачите залишки обнесеної ровом з водою трикутної фортеці Керлаверок. Це було сильне зміцнення на прикордонних з Англією землях. У XVII столітті граф Нітсдейлський побудував усередині руїн класичний особняк, створивши таким чином один із найекстравагантніших у Шотландії архітектурних комплексів.

Між Глазго та Едінбургом розташоване місто Стерлінг, яке претендує на звання істинної столиці Шотландії. Вся його історія – ілюстрація боротьби Шотландії за незалежність. Замок Стерлінг, найважливіша оборонна твердиня Шотландії, ніби виростає з високої скелі, уособлюючи непокірність і сміливість шотландців. Кілька разів його захоплювали англійці, але надовго утримуватись їм не вдавалося. З 1307 по 1603 замок був резиденцією Стюартів. Тут рекомендуємо відвідати також церкву Святого Хреста та абатство Кембаскеннет.

За часів протистояння між Шотландією та Англією вважалося, що сторона, яка контролює замок, – власниця всього Королівства Шотландія, а сьогодні старовинне місто Стерлінг називають брошкою, що скріплює південний Лоуленд та північний Хайленд.

Історична область Хайленд займає майже третину території Шотландії, але проживає тут майже 10% її населення. На цій землі стільки мальовничих куточків, що можна витратити все життя, щоб заглянути до кожного з них.

Південна межа Хайленда, що межує з Лоулендом, ділить Шотландію по діагоналі, починаючи від Мал-оф-Кінтайра, вузької смужки землі, витягнутої від графства Аргайл, що на західному узбережжі, до Стонхвейну, що лежить на східному березі, на південь від Абердіна. Після того, як у 70-ті роки минулого століття в Північному морі було виявлено великі запаси нафти, тут склався центр нафтової промисловості Великобританії.

Зручне стратегічне розташування Абердіна ще в Середньовіччі перетворило місто на королівський домен, що сприяло його економічному та культурному розвитку. Місцевий університет, закладений у 1495 році, входить до п’ятірки найстаріших у Великій Британії. Абердін часто називають Срібним містом завдяки тому, що кристали кварцу в граніті, з якого зводилися міські будівлі, виразно сяють у променях сонця.

У 80 км на схід від Абердіна, на височини Ройал-Дісайд, знаходиться Балморалський маєток, заснований у XV столітті. З 1848 ним володіє королівська родина, члени якої проводять тут частину літа. Замок закритий для публіки, але коли вінценосні особи залишають його, замковий парк стає доступним для відвідування. Дорогою до королівського маєтку ви побачите безліч чудових замків. Всі вони відрізняються оригінальністю стилю та меблювання, чудовими ліпними стелями, цінними колекціями витворів мистецтва.

Подорож північно-західними землями Хайленда зручніше розпочати з Глазго. Шосе, що йде від цього міста на північ, майже відразу виводить на нагір’я, і ​​тягнеться вздовж берегів озера Лох-Ломонд, найбільшої прісноводної водойми Великобританії, 37 км завдовжки і 8 км у найширшій частині. Тутешні місця осяяні дивовижним м’яким світлом, яке надає чарівну таємничість середньовічним замкам і крутим пагорбам, що оточують озеро. За Лох-Ломондом височить вічний виклик, що кидає альпіністам Бен-Ломонд – один з Мунро, як називають 282 шотландських піку-«тритисячника» (3000 футів = 914 м).

На північному сході від цих місць лежить місто Форт Вільям з його чудовими спорудами фортифікацій XVII століття. Форт Вільям – це жваве перехрестя Хайленда, звідки туристи вирушають у подорож найрізноманітнішими маршрутами. Один із них прокладений до популярного куточку Шотландського нагір’я – Гленка. Ця глибока, неймовірно мальовнича долина тягнеться на 11 км від озера Лох-Левен до пустки Раннох-Мор. У Гленку знаходиться історична місцевість – Долина Плачу. Тут у 1692 році війська англійського короля Вільгельма III напали на клан Мак-Дональда, вирізавши все населення в покарання за повільність, виявлену главою клану при висловленні вірності англійському королю.

Раннох-мор – це 155 км торф’яних боліт, вересових пусток, озер і звивистих річкових потоків. Мешканці рівнини – водоплавні птахи, жайворонки, ржанки, благородні олені, у місцевих бурих торф’яних озерах водиться вгодована форель. Прекрасна панорама цих місць відкривається туристам, які подорожують залізницею, прокладеною на висоті 400 м над рівнем моря.

З Форт-Уільяма вирушають автобусні екскурсії до легендарного озера Лох-Несс, куди туристи прагнуть зустрітися зі знаменитим шотландським чудовиськом. Швидше за все, вам так і не вдасться побачити на гладкій поверхні озера змієподібних контурів, а ось помилуватися мальовничими руїнами замку Уркхарт, розташованого в цих краях, можна завжди.

На північний схід від Форт-Уільяма розташована історична місцевість – рівнина Каллоден-мор, де в 1746 відбулася битва між шотландцями під проводом Карла Едуарда Стюарта, претендента на британський престол, і урядовими військами під командуванням герцога Камберлендського. Шотландці були розгромлені, і сьогодні вздовж дороги, що веде в ці місця, височіють камені, що відзначають їхні могили. Бій вівся біля ферми Олд-Ленах. Вона існує і сьогодні, ставши музеєм «Каллоден-хаус».

На захід, вздовж річки Спей, пролягли багаті землі Лай-оф-Морея. Тут розташувалися перегонні заводи, у яких виробляється більшість солодового віскі. Деякі з них відкриті для відвідувачів. Тут можна спостерігати за процесом виготовлення гельської «aqua vitae», і навіть пропустити стопку наприкінці екскурсії.

Дорога, що веде від Форт Вільяма на захід, до міста Маллейгу, пролягає через місця, де на ваш погляд відкриються карколомні панорами. Минаючи озеро Лох-Шіл, ви опинитеся в Лохелорті з його чудовими краєвидами на морі та скелясті острівці в чистих водах затоки Лох-нан-Уам. Потім побачите, як його кам’янисті береги змінюються срібними, сліпучими пісками прибережних районів Морар та Арісайг. Далі від берега тягнуться гори, що відбиваються у темних водах озера Лох-Морар, глибокого озера Великобританії, чия глибина перевищує 300 м.сь, кажуть, мешкає чудовисько не менш таємниче, ніж лохнеська рептилія.

Сам Маллейг – невеликий, але мальовничий порт, звідки курсують пороми на Гебрідські острови. Прямуючи з Маллейга далі, на північ, ви побачите одне з найпрекрасніших озер Шотландії – Лох-Марі, чудові сади в Інвері на озері Лох-Ів, поспостерігаєте, як змінюються пейзажі, поступово набуваючи суворих обрисів місячних ландшафтів.

Дорога на північ приведе в Інвернес – адміністративний центр Хайленда і найбільше місто Північної Шотландії. Шанувальникам Шекспіра він відомий як батьківщина короля Макбета, проте це не відповідає дійсності, а ось описаний поетом середньовічний замок Інвернесс, збудований на скелі, цілком реальний. Займаючий стратегічне становище у гирлі річки Несс, він пережив жодну облогу, і був свідком найважливіших історичних подій.

Сьогодні Інвернесс – великий торговий центр, порт, звідки вирушають пороми на далеку північ Шотландії – до Оркнейських та Шетландських островів.

На півночі Великобританії, між Північним морем, Норвезьким морем і Атлантичним океаном, лежать два архіпелагу: Оркнейський і Шетландський. Перший від північного краю Шотландії відокремлюють 10 км, другий – 150 км. Значна частина островів і острівців, що належать обом архіпелагам, безлюдна.

На цій первозданній землі, відкритій морській стихії та небі, господарі – скелі, пагорби та гори. Береги островів, на які часто обрушуються високі, потужні хвилі, стрімкі, порізані глибокими фіордами та бухтами. Скелі на деяких островах височіють більш ніж на три сотні метрів. Природа демонструє тут різноманітність гірських порід – червоні та сірі граніти, чорний лабрадор, рожеві та коричневі кварці, сірі та білі вапняки.

Зустрічаються тут і низькі, пологі береги, що є слизькими, порослими водоростями безладно нагромаджені валуни і плити. У деяких затоках заболочені береги несподівано переходять у розкішні пляжі з білим піском.

Через безперервні вітри погода тут нестійка, але завдяки теплій морській течії, суворою її назвати не можна. Найкомфортніша пора – червень-липень. У цей час ясно 19 годин на добу, вдень здебільшого ясно, але вітер у будь-який момент може принести похолодання чи густий туман. Вирушаючи на острови, слід подбати про водонепроникний одяг та взуття.

Наприкінці весни і на початку літа тут усе цвіте, а численні пернаті, котрі облюбували місцеві місця, висиджують і вирощують потомство. У липні птахи змінюють оперення і готуються до подорожі до теплих країв. Спостереження їх у бінокль – дуже цікаве заняття.

Найбільший серед Оркнейських островів – Мейнленд, де мешкає 75% населення архіпелагу. Тут розташовані міста Стромнесс і Керкуолл. Берег на північ від Стромнеса подарує вам одну з найбільш захоплюючих екскурсій приморськими скелями Британії. У Керкуоллі цікаво оглянути руїни споруд нормандського періоду та графський палац – один із найкращих у Шотландії зразків архітектури Ренесансу.

На східному узбережжі Мейнленду можна побачити неолітичне поселення, що прекрасно збереглося, датоване близько 3000 р. до зв. е. та величезний могильний курган Мес-Хау.

На Шетландських островах тільки одне місто – Лервік, але тут є аеропорт, пов’язаний з більшістю шотландських аеропортів, причому частота польотів досить велика через розташовані тут нафтові свердловини. Нові нафтові промисли у Північному морі на деякий час значно урізали можливості туризму, але сьогодні він відродився, і шетландські давнини повернули собі увагу мандрівників.

За 10 км на захід від Лервіка побродіть серед мальовничих руїн замку Скеллоуей. На маленькому острові Мауса огляньте споруду залізного віку, що добре збереглася, — «брох» (вежа-фортеця). На острові Унст помилуйтеся замком Манес.

Гебридські острови широко розкинулися в океані біля північно-західного узбережжя Шотландії. До архіпелагу входять близько 500 островів, великих і зовсім крихітних. Тут часто буває похмуро та дощово, а на узбережжі обрушуються свинцеві хвилі. Але погода тут мінлива, і швидко змінює гнів на милість, радуючи сонцем і спокійним морем, яке раптом набуває пронизливо синього, «тропічного», кольору.

Найбільший острів архіпелагу – Скай. Від фіордів на сході до крутих гір Куллін та скелястого узбережжя на сході, Скай – уособлення в мініатюрі дикого кельтського духу, яким пронизана вся Шотландія. Гряда Кулін – це 10-кілометровий ланцюг гірських вершин, 15 з яких перевищують позначку 900 м. Біля підніжжя масиву лежить долина Глен-Слігахан, за 13 км на південь від неї знаходиться озеро Лог-Скавайг. У цих місцях розташовано романтичний замок Армадейл.

На північному заході острова стоїть найстаріший населений замок Шотландії – Данвеган. Глави клану Маклаудов господарюють тут уже понад 800 років. Зараз у замку мешкає родина 30-го глави клану, Х’ю Маклауда. Відвідування замку з прогулянкою в садах – £10. Вхід для гостей відкритий з 10:00 до 17:00.

У місті Данвегані, за милю на південь від замку, замовте морську прогулянку на катері. Судно підпливає до місця проживання морських тюленів, з борту можна порибалити.

На острові Льюїс знаходиться загадкова споруда з вертикально встановлених кам’яних брил, що утворюють коло. Цей мегалітичний комплекс зведений, як вважають, в епоху пізнього неоліту і пов’язаний з культом Місяця.

Шотландці люблять спорт. Особливо популярні тут гольф, регбі, керлінг, футбол, альпінізм, вітрильні регати, серфінг, підводне плавання. У Шотландії створена чудова інфраструктура для активного відпочинку, що стала надійною підмогою турбізнесу, що спочатку орієнтований на історичні пам’ятки.

Для любителів піших прогулянок прокладено неймовірну кількість стежок, що тягнуться вздовж берегової лінії, по схилах крутих стрімчаків та територіям заповідних диких куточків. Пройти деякими складними маршрутами можна лише у супроводі провідників.

Любителі подорожувати велосипедом теж залишаться задоволені. Для велосипедистів тут прокладено спеціальні доріжки в лісовій та сільській місцевості, узбіччям залізничного полотна та автомобільних трас, де рух не дуже жвавий.

По всій Шотландії розкидано понад 500 чудових полів для гри в гольф. Найкращі з них знаходяться на її східному узбережжі.

Вигадливо порізана берегова лінія Шотландії, її річки, озера, акваторії островів роблять цей край одним із найкращих місць у світі для занять водними видами спорту. Любителям відпочинку на воді залишається лише вибирати між яхтингом, сплавом гірськими річками, катанням на водних лижах, дайвінгом, серфінгом.

Популярна тут і верхова їзда. На благородних конях і міцних шотландських поні ви можете здійснювати нетривалі прогулянки вздовж узбережжя або вирушити у тривалий тур внутрішніми регіонами країни.

У Шотландії 5 гірськолижних районів з курортами різних цінових категорій, де створені всі умови як для професіоналів, так і для новачків, навіть найменших. Тут ви знайдете не тільки гірські лижі, але й сноуборд та фрірайдинг. Крім того, на курортах постійно відбуваються цікаві заходи, наприклад «собаче ралі» («Aviemore Husky Sled Dog Rally»), де можна взяти участь у гонках на санях, запряжених собаками.

До Шотландії, як і до Англії, часто їдуть заради навчання англійської мови та занурення у мовне середовище. В освітні тури вирушають школярі та студенти, люди середнього та старшого віку.

В освітні центри-школи, орієнтовані на дітей від 8 до 16 років, краще відправляти своїх дітей у період канікул. Це дає чудову можливість поєднати навчання з активним відпочинком та пізнавальними екскурсіями.

Вартість 2-3-тижневого освітнього туру до Шотландії в залежності від обраної програми – від £2000 до £5000.

Шотландія завжди славилася якістю яловичини. З рогатої худоби, вирощеної на гірських пасовищах, виходять чудові біфштекси. Їх смак добре підкреслюють вершки, вівсяний соус та віскі. Лосось з озер і річок Шотландії також відомий у всьому світі, як і місцеві морепродукти.

У Шотландії популярні страви із баранини. Серед них, звичайно, легендарний «хаггіс» – баранячий шлунок, начинений вівсянкою та щедро приправленими спеціями та потрошками з нутряним жиром. Не менш славляться страви з дичини, особливо гарні куріпка і фазан, їх готують з малиною, смородиною, лісовими ягодами.

Туристам подобаються місцеві солодкі страви – вівсяні пластівці, присмачені вершками та медом, пудинги із сухофруктами, морозиво з натурального свіжого молока.

Як у всій Європі, в Шотландії мабуть-невидимо міжнародних мереж закусочних швидкого обслуговування, проте для того, щоб швидко і недорого перекусити, набагато приємніше відправитися в кафе або паб, в яких подають домашню їжу. У меню пабів, окрім популярних тут пива, шеррі, бренді та портвейну, зазвичай є такі страви, як супи, пироги з яловичиною та нирками або свининою, запіканка з салом, яєчня, рулети та завжди затребуваний «Обід орача» з хліба, сиру, пікулів.

Шотландці люблять свій національний продукт – віскі. Тут знаходиться понад 100 винокурень, кожна з яких виготовляє власні елітні сорти цього напою. Тим, хто знаходить приємну дегустацію цього вогняного продукту, слід вирушити до одного з віскі-турів, які організовує більшість турагентств.