Під жвавим районом популярного курортного міста виявили давньоримські поховання

Серед виявлених артефактів особливе зацікавлення викликає поховання, котре, ймовірно, датується доримською епохою та належить до стародавньої лібурнійської цивілізації.

Ці поховання були виявлені у кварталі Реля – одному з активних районів приморського міста Задар, що славиться своїм морським узбережжям, архітектурними пам’ятками минулих епох і численними пам’ятками римської доби.

Згідно з інформацією, наданою департаментом археології Задарського університету, виявлений некрополь охоплює період від I століття до нашої ери до V століття нашої ери.

Дослідники зазначають, що нинішній район Реля розташовується над значною частиною великого античного поховання римського Задара.

“В епоху Римської імперії місця поховань облаштовувалися поза міськими стінами, здебільшого вздовж основних шляхів. Саме поблизу однієї з таких доріг римляни здійснювали поховання своїх співгромадян протягом майже п’яти століть”, – пояснили археологи.

На ширшій території Реля, де тепер знаходяться торговельний комплекс та інші сучасні споруди, раніше вже було знайдено близько трьох тисяч поховань.

“Наразі ця місцевість є однією з найбільш активно забудовуваних та найдинамічніших частин Задара. Проте в римську добу, коли формувався цей некрополь, вона була міською околицею”, – зазначається у повідомленні.

Ігор Борзіч, професор Задарського університету, інформував, що на нещодавно дослідженій ділянці було знайдено приблизно 15 поховань.

Він також зазначив, що виявлені артефакти чудово ілюструють еволюцію поховальних обрядів упродовж багатьох століть.

“У першому-другому століттях нашої ери переважала кремація”, – уточнив Борзіч.

У гробницях археологи виявляли скляні флакони для ароматичних речовин, керамічні ємності, олійні світильники, монети та інші культові предмети.

З ІІ століття все більшого розповсюдження набували класичні тілесні поховання. Дослідник підкреслив:

“Із плином часу в цих похованнях зменшувалася кількість супровідних предметів, що свідчить про поступову еволюцію уявлень про загробне життя та ширші релігійні зрушення – від античних язичницьких вірувань до встановлення християнства”.

На переконання археологів, ці виявлені поховання підтверджують, що мешканці римського Іадера — такою була давня назва Задара — пильно спостерігали за культурними та духовними напрямками всієї Римської імперії.

Борзіч акцентував, що такі відкриття для Задара не є несподіваними, однак кожна знахідка має свою унікальну історію та значущість.

Сучасна археологічна наука, за його твердженням, все активніше застосовує лабораторні дослідження, що дозволяють встановити походження індивідів, їхній харчовий раціон, стан фізичного здоров’я і навіть обставини смерті.

“Саме у цьому напрямку ми сподіваємося отримати свіжі та, ймовірно, неочікувані відомості”, – додав науковець.

Серед найцікавіших знахідок – поховання, що, можливо, належить до доримського періоду та давньої лібурнійської культури, а також обвуглені рештки, датовані II-III століттями нашої ери.

За словами фахівця, цілком імовірно, це залишки харчів або зернових, котрі буде передано для подальшого аналізу.

Усі виявлені артефакти заплановано детально вивчити та тимчасово експонувати у зібранні департаменту археології.

Окрім цього, на місці археологічних робіт було знайдено предмети ХХ століття, що стосуються періоду італійської присутності в Задарі.

“Це вкотре підкреслює вагому роль міста протягом його багатовікової історії”, – зауважив Борзіч.

Він роз’яснив, що стратегічна важливість Задара обумовлена його місцезнаходженням на ключових морських маршрутах східної Адріатики, а також родючими ґрунтами навколишніх територій. Фахівець узагальнив:

“Саме ці фактори дали змогу Задару зберігати статус значущого центру в різні історичні періоди”.

Актуальні туристичні відомості

Варто зазначити, що два покинуті залізничні тунелі вікторіанської ери, сховані під пагорбами Гвінеда (Велика Британія), у минулому використовувалися для перевезення мандрівників та працівників у сільських регіонах Уельсу. Після багатьох десятиліть занедбаності та перебування в тіні, вони отримали нове призначення – тепер вони слугують сполученням для велосипедистів і пішоходів на мальовничому сільському маршруті, який прямує до Сноудонії.