У Середземному морі є дивовижний острів, де немає натовпів туристів

Острів Хіос, хоча й має подвійний розмір порівняно із Закінфом, приваблює менше туристів через брак прямих авіаційних сполучень.

Середземноморський регіон нерідко характеризується надмірним насиченням туристами. Наприклад, минулого року грецький острів Закінф, також знаний як Занте, зафіксував майже 6 мільйонів туристичних ночівель. Цей показник значно перевищує чисельність місцевого населення, що становить лише близько 40 тисяч жителів, і робить острів одним із лідерів у Європейському Союзі за рівнем “туристичного тиску” – індикатора, що відображає співвідношення кількості відвідувачів до числа постійних мешканців. Про це інформує видання Which?.

З того часу стан справ лише ускладнився. Найсвіжіша статистика засвідчує, що обсяг туристичних розміщень на Закінфі збільшився майже до 6,5 мільйона.

Також острів Майорка зареєстрував понад 51 мільйон розміщень для мандрівників, що перевершує показники таких міст, як Париж чи Лондон. Остання інформація демонструє подальше збільшення – до значних 55 мільйонів.

Існує багато аргументів, чому варто уникати подорожей до локацій, які потерпають від надмірної кількості туристичних потоків. Внаслідок дисбалансу попиту та пропозиції вартість послуг неминуче підвищується, а толерантність місцевих мешканців у багатьох затребуваних регіонах вже вичерпується.

Проте для самих мандрівників ключова перевага полягає в іншому: відвідини менш розкручених місць часто забезпечують набагато приємніші враження. Саме такі напрямки описує видання.

“Нашою метою було вивчити аналогічні статистичні дані ЄС, аби ідентифікувати найменш відвідувані та порівняно невідомі регіони Франції, Італії та Іспанії – локації, які значно тихіші за затребувані курорти, проте не менш мальовничі та привабливі. Також було висвітлено один дивовижний грецький острів, що донині лишається осторонь потоків організованого туризму”, – зазначається в публікації.

Хіос, Греція

Острів Хіос має вдвічі більшу площу, ніж Закінф, проте через відсутність прямих повітряних сполучень тут реєструється лише близько 5% від загальної кількості туристичних розміщень, які припадають на Закінф. Доїхати до цього острова можливо з транзитом через Афіни або здійснивши тригодинну подорож поромом з Лесбосу.

У південній частині острова знаходяться середньовічні укріплені поселення, тоді як на півночі розкинулися мальовничі скелясті урвища, що плавно переходять у затишні відокремлені затоки.

Емпоріос

Обравши проживання у цьому рибальському поселенні на півдні Хіосу, ви зможете дістатися до відомих вулканічних пляжів Мавра-Волія та Фокі пішки менш ніж за п’ять хвилин.

Занурення у прозорі води, над сяючою чорною галькою, дарує унікальні враження, що не мають аналогів у Греції.

У прохолоднішу пору радимо здійснити підйом на височину до залишків храму Афіни, що розташовані на території археологічної ділянки Стародавнього Емпоріоса, звідки відкриваються дивовижні панорами Егейського моря.

Мандрівникам, що прагнуть дещо більшої жвавості (хоча це не порівняти з Айя-Напою), рекомендується відвідати піщаний пляж Комі, який вирізняється мальовничою набережною, обсадженою численними кафе та барами. Дорога туди займе приблизно 25 хвилин пішки або п’ять хвилин на транспортному засобі.

Лише за десять хвилин подорожі вглиб острова знаходиться дивовижне “розписане” селище Піргі, де практично кожна споруда оздоблена витонченими чорно-білими геометричними орнаментами, висіченими на тиньку.

Воліссос

Селище Воліссос розкинулося на схилах пагорба, сягаючи візантійської фортеці, що височіє на його верхівці.

Вузькі провулки поселення викладені відполірованою галькою, зібраною на багатьох узбережжях біля основи пагорба. Балкони, оздоблені пишними рожевими та фіолетовими бугенвіліями, створюють приємну прохолоду у спекотні пори року.

Неподалік від фортеці знаходиться площа Пітонас, де мешканці із задоволенням п’ють міцну грецьку каву або місцеве вино Ariousios.

Приблизно за два кілометри нижче схилом розкинулося рибальське поселення Лімнія, де з прибережних таверн лунає апетитний аромат смажених морепродуктів.

Крім того, всього за кілька хвилин подорожі розташований пляж Лефкатія, що зачаровує бірюзовою водою, змішаним піщано-гальковим покриттям та вражаючим краєвидом із зелених височин та скелястих утворень.

Реджо-Калабрія, Італія

Крайня південна область Калабрії – регіон, що утворює дику та гірську “п’яту” італійського “чобітка” – відзначається найнижчим туристичним навантаженням серед усіх прибережних зон країни.

У цьому регіоні на одного місцевого жителя припадає орієнтовно одне туристичне розміщення, тоді як, для порівняння, у Ріміні цей індикатор сягає понад 44 ночівлі на особу.

Завдяки 220 кілометрам берегової лінії, тут завжди легко знайти вільне місце, щоб відпочити на пляжі.

Бранкалеоне

У цьому прибережному населеному пункті кількість морських черепах перевищує число мандрівників. Він визнаний одним із ключових осередків гніздування цих істот у глобальному масштабі та знаходиться на тихішій південно-східній частині узбережжя Калабрії.

Під час прогулянки по променаду у липні, зокрема на світанку або пізно увечері, можна насолодитися пахощами тисяч жасминових кущів.

Узбережжя з дрібним золотистим піском поза межами пікового туристичного сезону зазвичай майже безлюдні. І, на відміну від багатьох інших локацій Італії, вони доступні для широкого загалу та не потребують плати за відвідування.

На прилеглих височинах можна знайти прихисток від спекотного сонця у печерних храмах Бранкалеоне-Ветус – давнього поселення, що нині функціонує як музей під відкритим небом, після того, як його залишили жителі внаслідок землетрусів ХХ століття.

Бова

Бажаючи цілковито уникнути великого скупчення людей, варто скористатися простим прийомом – віддалитися від берегової лінії лише на кілька хвилин.

Бова – це поселення, що розкинулося на верхівці пагорба навколо напівзруйнованого нормандського замку. Хоча воно знаходиться за 20 хвилин від узбережжя, проте компенсує це дивовижними панорамними видами на Іонічне море.

Тисячі років тому саме цими морськими просторами мандрували давньогрецькі мореплавці. І навіть у наші дні тут можна почути самобутній місцевий діалект грецької мови, яким спілкуються старші мешканці.

Для тих, хто бажає освіжитися у воді, поруч знаходиться Бова-Маріна, що має протяжні піщані пляжі та набережну, прикрашену запашними бергамотовими деревами й численними джелатеріями – традиційними італійськими закладами з продажу морозива.

К’яналеа-ді-Шилла

Західні береги провінції омиваються Тірренським морем, і цей вплив особливо помітний у надзвичайно мальовничому рибальському поселенні К’яналеа-ді-Шилла.

Кам’яні фасади тутешніх будівель, здається, стоять прямо над водою. Тут відсутні пляжі – натомість є лабіринт мощених вуличок, що спускаються від величного замку Руффо, який височіє на пагорбі, до самої кромки моря.

Біля узбережжя й досі можна спостерігати рибалок, що лагодять свої сіті, застосовуючи традиційні методи, а ресторани облаштовують дерев’яні помости безпосередньо над морськими хвилями.

У серпні цей регіон, що цілком очікувано, стає досить жвавим через значний притік переважно італійських відвідувачів. Однак в інші сезони знайти вільне місце у закладах громадського харчування не є складною задачею.

Інші новини туризму

Варто зазначити, на одному з найпопулярніших пляжів італійського острова Сардинія було введено неординарне правило – більшості відвідувачів узбережжя забороняється розміщувати власні пляжні парасолі. Ці нововведення поширюються на пляж Пунта-Молентіс, що знаходиться у муніципалітеті Вілласіміус. Дозвіл на встановлення парасоль надається виключно особам віком від 65 років, а також родинам із дітьми, молодшими за 10 років.